Шизофренія: навчання та працевлаштування

Люди з хронічними психічними захворюваннями, включаючи шизофренію, стикаються з труднощами при працевлаштуванні через стигматизацію, дискримінацію та упередження.¹ Не дивлячись на те, що в цілому обізнаність суспільства про психічне здоров’я зростає, стигма, пов’язана з шизофренією, як і раніше, існує. Побутує думка, що пацієнти з шизофренією схильні до агресії, не можуть мати постійну роботу, а їх поведінка змінюється раптово і непередбачувано.²

Перші ознаки шизофренії, як правило, з’являються у віці 18-35 років, тобто в період, коли більшість людей навчається в коледжі або закладає основу подальшої трудової діяльності.³ Діагноз шизофренії вселяє страх і може порушити усі життєві плани, оскільки перешкоджає отриманню освіти або спеціальної підготовки, необхідних для успішної кар’єри. Тому вважається, що шизофренія вкрай негативно впливає на можливість навчання та працевлаштування людини. Що стосується хворих, які працюють, симптоми захворювання, побічні ефекти медикаментозної терапії та ризик розвитку рецидиву істотно впливають на збереження їх посади.⁴

Результати декількох досліджень свідчать про те, що ймовірність досягнення функціональної ремісії у людей із шизофренією, які мають оплачувану роботу, більш ніж у п’ять разів перевищує той же показник у незайнятих хворих. ^5,6 Незважаючи на неодноразові заяви про необхідність професійного навчання, працевлаштування та організації служби підтримки, рівень безробіття серед хворих на шизофренію залишається одним із найвищих серед усіх професійно вразливих груп населення.⁷ Показник працевлаштування на конкурентних засадах серед осіб із шизофренією низький, у порівнянні з населенням у цілому. Згідно з більшістю оцінок, проведених у США та Європі, зайнятість серед пацієнтів із шизофренією не перевищує 20%.⁸ Результати опитувань хворих на шизофренію вказують на незадоволеність низьким рівнем зайнятості, хоча 55-70% хворих зацікавлені у працевлаштуванні.⁹

Негативні наслідки безробіття є дуже суттєвими не лише через фінансові труднощі, але й з точки зору неможливості самореалізації, а також клінічного покращення стану.¹⁰ На зайнятість пацієнтів із шизофренією та результати професійної реабілітації можуть впливати кілька факторів.¹¹

Когнітивні порушення. Когнітивні порушення при шизофренії спостерігаються часто і мають не лише клінічну, а й функціональну значимість, оскільки впливають на цілий ряд психічних функцій, таких як увага, пам’ять, мислення та здатність до дії.¹²

У тих хворих, які працюють, є вищим рівень незалежності, впевненості в собі, більше можливостей для спілкування.¹⁶ Work is one of the main ways in which people .¹⁶ Робота – це один з основних способів взаємодії із соціумом. Крім того, завдяки відповідальності на роботі, хворі відчувають себе більш значимими і розуміють, що у них є мета в житті. У дослідженнях було засвідчено, що у пацієнтів психіатрів відзначається низький рівень визначення мети і життєвих сподівань. Відсутність сенсу в житті може підштовхнути людину до зловживання психоактивними речовинами та/або спроб суїциду. ¹⁷

Рівень зайнятості серед пацієнтів із шизофренією вкрай низький. Як правило, зусилля влади частіше зводиться до того, щоб забезпечити працевлаштування безробітних, а не допомогти тим, хто вже вчиться або працює.⁷ При більш ранньому початку терапії у молодих людей з шизофренією, які продовжують навчання, залишається можливість розпочати трудову діяльність, а у тих, хто захворів на шизофренію у зрілішому віці, – зберегти місце роботи.^5,18

Більше того, багато пацієнтів із шизофренією мотивовані працювати. Але роботодавці, навпаки, не готові до співпраці. Існують великі сумніви в тому, наскільки добре людина з шизофренією може адаптуватися до робочих умов, до конкурентного середовища та постійної зайнятості. Стигматизація у суспільстві часто призводить до самостигматизації, що негативно впливає на початкову високу мотивацію хворих. ⁶

Незважаючи на серйозні перешкоди у працевлаштуванні, з якими стикаються багато пацієнтів із діагнозом «шизофренія», механізми забезпечення зайнятості, відновлення і соціальної інтеграції цілком зрозумілі. Рішення багато в чому залежить від зацікавлених сторін, які повинні докладати відповідних зусиль:

Загалом, шизофренія впливає на життя кожного хворого по-різному. Оскільки захворювання має у кожного пацієнта різний перебіг, складно розробити універсальну стратегію допомоги у працевлаштуванні, яка була б однаково корисною для всіх.⁴

Необхідний інклюзивний ринок праці з робочими місцями, доступними для пацієнтів. Такий ринок повинен підтримуватися системою охорони здоров’я і соціального забезпечення, яка буде спрямована на працевлаштування.