Мета лікування шизофренії полягає у полегшенні симптомів і стабілізації стану пацієнта, збереженні та поверненні навичок самообслуговування, соціальній взаємодії, професійній діяльності, профілактиці рецидивів¹. Для досягнення поставленого завдання необхідно підібрати оптимальний антипсихотичний препарат. Лікування даним засобом має призвести до усунення гострих симптомів шизофренії та стабілізації стану. Прийом препарату не повинен провокувати значущі небажані явища². Необхідність заміни раніше підібраного антипсихотичного засобу можна обґрунтувати або недостатнім ефектом лікування, або поганою переносимістю терапії. Наприклад, наявність збудження, афективних розладів, когнітивної дисфункції, відсутність покращення соціального функціонування, високий ризик розвитку рецидиву можуть стати передумовами для переходу на лікування іншим антипсихотичним засобом. У пацієнтів у стабільному стані можуть виникати такі побічні ефекти як нудота, сонливість, порушення обміну речовин. Подібні небажані явища також можуть бути причиною для заміни препарату³.

Психіатр може прийняти рішення про заміну раніше призначеного антипсихотика на карипразин. При веденні пацієнтів із домінуючими стійкими негативними симптомами шизофренії перехід на карипразин може бути оптимальною тактикою лікування^4,5 Карипразин, на відміну від інших антипсихотиків, може дієво впливати саме на даний симптомокомплекс^4,6.

При переході на карипразин допустимо використовувати різні стратегії заміни раніше призначеного препарату. Але при виражених негативних симптомах шизофренії показана тактика поступового введення препарату до схеми лікування, плавне збільшення дози карипразину та зменшення дози вихідного антипсихотика⁴.

Так, у дослідженні заміна препаратів здійснювалась протягом 4 тижнів. На першому етапі відбувалося одночасне збільшення дози карипразину і зниження дози попереднього антипсихотика. Карипразин вводили в дозі 1,5 мг/добу протягом 6 днів, потім з 7 по 13 день збільшували дозу до 3 мг/добу. З 14 дня пацієнти приймали карипразин у дозі 4,5 мг/добу. Пропорційно в ті ж дні зменшували дозу вихідного антипсихотика. На 14 день перший препарат відмінили. Але пацієнтам із групи високого ризику розвитку психозу або синдрому відміни зменшення дози попереднього антипсихотика проводили протягом 4 тижнів⁴.

Незважаючи на те, що для пацієнтів із домінуючими негативними симптомами шизофренії може бути показаний алгоритм поступового переходу на застосування карипразину⁴, існують й інші стратегії початку лікування карипразином³. Так, пацієнтам у стані психозу, а також хворим, яким були призначені високі дози інших антипсихотичних препаратів, може бути показане швидке збільшення дози карипразину – щодня на 1,5 мг, до досягнення цільової дози^7-10. Аналогічно, швидко зменшується і доза вихідного антипсихотика. Але тактика «виведення» препарату повинна спиратися на фармакологічні характеристики засобу. Необхідно враховувати період напіввиведення активних речовин з організму пацієнта, ризик ефектів гіперчутливості дофамінових рецепторів або ймовірність появи антихолінергічного синдрому відміни^3,10.

Джерело: Adapted from Stahl, S. M. Stahl ’ s Essential Psychopharmacology: Prescriber’s Guide. Cambridge University Press. (2017)¹⁰

При переході на карипразин рецепторний профіль скасованого антипсихотичного препарату може впливати на графік зменшення дози. Важливо враховувати фармакокінетику та нюанси застосування³.

При переведенні пацієнта на лікування карипразином як додаткове джерело інформації можна використовувати дані клінічних керівництв щодо застосування часткових агоністів D2-/D3-рецепторів, наприклад, арипіпразолу. Фармакологічні властивості речовини частково співпадають з характеристиками карипразину.

Виконано науковий пошук у базах даних з метою виявити схеми переходу на лікування арипіпразолу, щоб потім перенести їх до практики призначення карипразину.

Нещодавно були опубліковані дві роботи з однаковими висновками про нюанси переходу на терапію арипіпразолом.

Психіатри з Туреччини (2018 р.)¹¹ Психіатри з Туреччини (2018 р.)¹² рекомендували підвищення дози арипіпразолу під час спільного застосування арипіпразолу і раніше призначеного антипсихотика. Підвищення дози повинно відбуватися протягом перших 2 тижнів прийому арипіпразолу, з поступовим зниженням дози попереднього антипсихотичного препарату (на 5%-20% кожні 15 днів, залежно від властивостей попереднього препарату). Ця стратегія спільного застосування співвідноситься з рекомендаціями міждисциплінарної групи експертів, які були озвучені у Великобританії в 2007 році¹³.

Джерело: Adapted from Veznedaroglu, B., Dilbaz, N., Uzun, O. & Isik, E. TARC: Turkish aripiprazole consensus report- Aripiprazole use and switching from other antipsychotics to aripiprazole- consensus recommendations by a Turkish multidisciplinary panel. Ther. Adv. Psychopharmacol. 8, 271–285 (2018)¹¹

У деяких випадках перехід на карипразин може бути ускладнений рецепторним профілем скасованого антипсихотичного препарату.

Важливо знати, що заміна певних препаратів може призводити до появи ряду симптомів або побічних ефектів.

У таких випадках психіатри можуть використовувати стратегії одночасного застосування препаратів і перехресної зміни їх дозувань (підвищення дози препарату, який вводиться, зменшення дози препарату, який відміняється). Така тактика дозволить пацієнту адаптуватися до нового лікування і зменшить ризики появи додаткових проблем.

Наприклад, якщо пацієнт переходить на лікування крипразином після застосування препаратів із сильними антигістамінергічними або антихолінергічними властивостями (наприклад, клозапіну, оланзапіну або кветіапіну), існує ймовірність того, що активовані та/або сенсибілізовані рецептори можуть сприяти гістамінергічній або холінергічній активності¹⁰. У таких випадках повільніше зниження дози вихідного препарату може знизити ризик виникнення синдрому відміни (наприклад, зменшити прояви збудження, безсоння, тривожності, рухового занепокоєння, екстрапірамідних симптомів (ЕПС), акатизії)^3,10.

Аналогічним чином, заміна сильного антидофамінергічного препарату, як, наприклад, рисперидон, галоперидол або паліперидон, на частковий агоніст D₂-рецепторів може призвести до психозу або збудження, можливо, через гіперчутливість та/або підвищену активність D₂-рецепторів¹⁴. У подібних випадках також слід застосовувати тактику повільного зниження дози препарату, який приймає пацієнт.

Крім того, скасування препарату, який блокує мускаринові рецептори, здатне спричинити збудження, сплутаність свідомості, психоз, безсоння, рухове занепокоєння та ЕПС/акатизію, в той час як усунення блокади серотонінових рецепторів може призвести до тривожності, ЕПС/акатизії та, можливо, психозу і зниження апетиту¹⁴.

З урахуванням усіх відповідних факторів при заміні одного антипсихотичного препарату на інший, будь-яка стратегія спільного застосування і поступового зниження дози повинна бути персоналізованою й коригуватися індивідуально для кожного пацієнта³.

 
У клінічних дослідженнях було показано, що для пацієнтів у стабільному стані застосування стратегії поступового перехресного переходу на лікування карипразином було оптимальною схемою терапії, яка не призводила до розвитку патологічних станів⁴.

Також може бути використана тактика одночасного застосування цільових доз карипразину та вихідного антипсихотичного препарату протягом декількох тижнів до початку зниження дози засобу, який раніше застосовувався^11-13.

(Реагіла® УКР: UA/17545/01/01, UA/17545/01/02, UA/17545/01/03, UA/17545/01/04 від 12.08.2019)