У даному розділі:

Для лікарів

Для усіх

Стигматизації осіб із психічними захворюваннями. Дослідження

    У даному розділі:

    Acta Psychiatrica Scandinavica

    Кореляція стигматизації з клініко-демографічними факторами при першому нападі психозу: вплив тривалості нелікованого психозу
    Mueser KT, et al.
    Acta Psychiatr Scand 2019; 1–10
    «Кореляція стигматизації з клініко-демографічними факторами при першому нападі психозу (ПНП): вплив тривалості нелікованого психозу (ТНП)… Результати свідчать про те, що, незалежно від тяжкості симптомів, стигматизація, яка суб’єктивно відчувається, може сприяти несвоєчасному зверненню за лікуванням при ПНП, і така поведінка може посилити несприятливий вплив стигматизації на психологічне функціонування. Результати вказують на важливість зниження ТНП і валідації втручань, спрямованих на подолання психологічних наслідків стигматизації у осіб із ПНП».

    Термін «стигматизація» використовують для позначення будь-якої ознаки, риси або розладу, які характеризують неприйнятну для суспільства поведінку.
    Стигматизація пацієнтів із психічними розладами зустрічається часто 1.
     
    Пацієнти з тяжкими психічними захворюваннями повідомляють про дискримінацію, пов’язану з їхнім психічним станом, наприклад1:

    зменшення можливостей при працевлаштуванні;

    труднощі з пошуком житла;

    скорочення списку можливостей;

    неналежне лікування захворювань.

    Важливо відзначити, що стигматизація, пов’язана з психічними захворюваннями, вкрай негативно відбивається на пацієнтах і призводить до несвоєчасного звернення за медичною допомогою. Це посилює і перебіг хвороби, і відторгнення людини від суспільства.
    Наслідки збільшення тривалості нелікованого психозу (ТНП) особливо тяжкі. Чим довший перебіг має ПНП, тим гіршим буде результат терапії 2.
    Крім того, було встановлено, що при відсутності лікування психозу протягом тривалого часу, всі стандартні методи терапії мають менший вплив на пацієнта3.
    Для отримання додаткових даних про кореляції між стигматизацією та дотриманням режиму лікування і функціонуванням після першого нападу психозу (ПНП) було проведене широкомасштабне дослідження. У ньому взяли участь 399 пацієнтів, які проходили лікування у 34 медичних центрах США (вчені працювали в 21 штаті). Вік хворих склав від 16 до 49 років.1
    Лікарі використовували стандартизовані інструменти для оцінювання діагнозу випробовуваних – структуроване клінічне інтерв’ю відповідно до критеріїв оцінки DSM-IV:

    визначення розладу I осі SCID-IV;

    вивчення симптомів захворювання (шкала оцінки позитивних і негативних синдромів PANSS);

    уточнення особливостей психосоціального функціонування (шкала якості життя QLS);

    визначення стигматизації, яка суб’єктивно відчувається (шкала оцінки стигматизації);

    оцінка психосоціального благополуччя (шкала оцінки психосоціального благополуччя SPWB);

    визначення ремісії (шкала оцінки відновлення психічного здоров’я MHRM).

    Дослідження базувалося на вихідних даних, зібраних у межах проєкту «Відновлення після першого епізоду шизофренії: програма раннього лікування» (RAISE-ETP). Уся діагностика та оцінка симптомів була проведена підготовленими інтерв’юерами.
    Результати засвідчили, що стигматизація значно пов’язана із сімейним станом хворого.
    Пацієнти, які коли-небудь перебували у шлюбі, повідомляли про більший ступінь стигматизації, аніж ті, хто ніколи не був одружений. Особи, які проживали вдома, повідомляли про менший ступінь стигматизації, ніж ті, хто проживав у інших місцях.
    Стигматизація, яка суб’єктивно відчувається, була дещо пов’язана із зайнятістю. У безробітних був відзначений вищий ступінь стигматизації, ніж у працевлаштованих.
    Стигматизація не була значно асоційована ні з якими іншими демографічними характеристиками, включаючи вік, стать, расу, етнічну приналежність та рівень освіти. Можливість проходити навчання також не була ключовим фактором.
    Вчені повідомили, що вищий ступінь стигматизації, яка суб’єктивно відчувається, був зумовлений тривалим перебігом психозу.
    З клінічної точки зору, стигматизація, яка суб’єктивно відчувається, була пов’язана з депресією, визначеними показниками благополуччя, особливостями стану ремісії, незалежно від тяжкості симптомів.
    Але стигматизація не залежала від інших симптомів у сфері функціонування.
    При проведенні додаткових тестів і виявленні високого/низького ступеня стигматизації та короткого/тривалого нападу психозу було відзначено, що в учасників із високим ступенем стигматизації та тривалим перебігом психозу спостерігалася тяжча депресія і погіршення показників благополуччя й тривалої ремісії, порівняно з учасниками із високим ступенем стигматизації та коротким епізодом психозу.
    І, навпаки, в учасників із низьким ступенем стигматизації частіше відзначалася менш тяжка депресія та сприятливіші показники благополуччя й тривалої ремісії, незалежно від тривалості психотичного епізоду.
    Дослідження також виявило, що стигматизація, яка суб’єктивно відчувається, була пов’язана із наступними факторами:

    діагностований шизоафективний розлад – психічний розлад, який впливає на думки й емоції та, можливо, дії індивіда4

    тяжкі симптоми захворювання;

    відчуття суб’єктивного неблагополуччя;

    тривала ремісія, яку пацієнт вважає незначущою.

    Загальні результати цього дослідження підкреслюють кореляцію між стигматизацією, яка суб’єктивно відчувається, та тривалістю психозу. Результати свідчать про те, що вплив стигматизації на психосоціальне функціонування пацієнта кумулятивний у періоді від прояву симптомів до початку лікування.
    Незважаючи на те, що дослідження базувалося на застосуванні одного критерію оцінки стигматизації, яка суб’єктивно відчувається, і самостигматизація безпосередньо не оцінювалася, очевидно, що необхідні додаткові дослідження проблеми. А також визначення заходів, спрямованих на зниження впливу стигми на благополуччя і психосоціальне функціонування пацієнтів.

    Джерела:

    1. Mueser KT, et al. Clinical and demographic correlates of stigma in first-episode psychosis: the impact of duration of untreated psychosis. Acta Psychiatr Scand 2019: 1–10
    2. Perkins DO, Gu H, Boteva K, Lieberman JA. Relationship between duration of untreated psychosis and outcome in first-episode schizophrenia: A critical review and metaanalysis. Am J Psychiatry. 2005;162:1785–1804.
    3. Ho RWH, Chang W-C, Kwong VWY, et al. Prediction of self-stigma in early psychosis: 3-year follow-up of the randomized- controlled trial on extended early intervention. Schizophr Res 2018;195:463–468.
    4. https://www.rcpsych.ac.uk/mental-health/problems-disorders/schizoaffective-disorder
    Login to Unlock

    Вибір шкали оцінки симптомів шизофр…Вибір шкали оцінки симптомів шизофр…

    Шкали оцінки допомагають контролювати тяжкість симптомів шизофренії. До 1980-х років дослідники приділяли основну увагу позитивним симптомам, але пізнішеШкали оцінки допомагають контролювати тяжкість симптомів шизофренії. До 1980-х років дослідники приділяли основну увагу позитивним симптомам, але пізніше

    Далі…
    Login to Unlock

    Складність встановлення діагнозуСкладність встановлення діагнозу

    Через відсутність інформативності лабораторної, променевої діагностики при підозрі на розлади шизофренічного спектру, основна увага лікаря маєЧерез відсутність інформативності лабораторної, променевої діагностики при підозрі на розлади шизофренічного спектру, основна увага лікаря має

    Далі…

    Приєднатися до Клубу

    Showing 0 result(s).
    Please log in to see 0 more result(s).