У цій статті Ганнелл (Gunnell) і його колеги досліджують причини підвищення суїцидального ризику в міру поширення пандемії COVID-19 та пропонують варіанти рішень, спрямованих на запобігання самогубств у цей період. Під час COVID-19 профілактика самогубств є особливо важливою. Фізичне дистанціювання, страх і самоізоляція значно ускладнюють життя усіх людей, а не лише тих, хто має психічні захворювання. У пацієнтів із психічними розладами може спостерігатися посилення симптомів основного захворювання. У інших людей, особливо у тих, які заразилися коронавірусом, та у медиків, які працюють на першій лінії надання допомоги, може розвинутися тривожність, депресія і посттравматичний стрес, й усі ці порушення пов’язані з підвищеним ризиком суїциду. Збільшене навантаження і пошук нових способів боротьби з пандемією COVID-19 створюють додаткові труднощі в роботі служб психічного здоров’я. Деякі служби вже проводять психіатричні обстеження і надають допомогу по телефону або в дистанційному режимі. Цю практику слід застосовувати й іншим службам, враховуючи, однак, що така взаємодія є комфортною не для усіх пацієнтів. Пацієнти психіатричного стаціонару в момент суїцидальної кризи можуть не звертатися за допомогою через страх заразитися COVID-19 у переповненому людьми медичному закладі, де їм доведеться контактувати з психіатром особисто. У волонтерських службах вже спостерігаються перевантаження телефонів довіри і скорочення кількості добровольців. «Службам психічного здоров’я потрібно розробити чіткий план дистанційних обстежень і способи надання допомоги людям, схильним до суїциду, а також провести навчання персоналу для введення нових способів роботи». Ресурси цифрового навчання дозволять співробітникам, які нещодавно пройшли навчання, активніше допомагати особам, схильним до суїциду, в службах психічного здоров’я та на телефонах довіри.

1. Відповідні заходи громадської охорони здоров’я, спрямовані на зниження суїцидального ризику, пов’язаного з пандемією COVID-19 (COVID-19 – захворювання, пов’язане з коронавірусною інфекцією 2019 року).

Безробіття і фінансові проблеми – відомі фактори суїцидального ризику, і автори статті закликають уряди вирішувати цю проблему за допомогою заходів фінансової безпеки – через надання допомоги з безробіття, харчування та житла. Освітнім закладам потрібні альтернативні способи викладання навчального матеріалу; уряди повинні пропонувати їм фінансову підтримку в разі потреби. Під час ізоляції підвищується статистика домашнього насильства і зростає вживання алкоголю – обидва ці чинники провокують самогубства. Соціальна ізоляція, самотність і відчуття пастки також підвищують суїцидальний ризик, особливо у людей, які втратили близьких, тому для самотніх людей великого значення набувають підтримка суспільства і доступна допомога. Доступ до смертоносних засобів, які можуть підвищувати суїцидальний ризик (вогнепальна зброя та анальгетики), повинен ретельно контролюватися роздрібними продавцями цієї продукції; уряд та неурядові організації повинні накладати тимчасові обмеження на продаж цих товарів і повідомляти про скорочення доступу до часто вживаних і вкрай небезпечних засобів здійснення самогубства. У ЗМІ необхідно дотримуватися обережності при повідомленнях про самогубства, оскільки багаторазовий вплив інформації про кризові історії може посилити страх і підвищити суїцидальний ризик. Тому, поряд з існуючими рекомендаціями для ЗМІ, слід впроваджувати додаткові положення з урахуванням специфіки умов COVID-19.

Стаття закликає дослідників і фахівців з моніторингу даних забезпечити «посилений нагляд за факторами ризику, пов’язаними з COVID-19 (наприклад, через відстеження реєстрів самогубств і самоушкодження, опитування населення та аналіз даних, отриманих у режимі реального часу за телефонами довіри)». Слід проводити моніторинг перевантажених служб із надання психіатричної допомоги та підтримувати їх адекватними ресурсами. Райони з обмеженими ресурсами ризикують сильніше постраждати від пандемії, а проблеми дезінформації та стигми, пов’язані з ситуацією навколо COVID-19, у цих районах можуть проявлятися сильніше. До факторів ризику в подібних обмежених умовах належать соціальні наслідки заборони похорону і релігійних зібрань, вразливість робочих-мігрантів і міжособистісне насильство. Наслідки для психічного здоров’я населення в цілому, ймовірно, виявляться у віддаленішій перспективі та досягнуть піку пізніше, після закінчення самої пандемії. Дані досліджень, національні стратегії та міжнародне співробітництво повинні забезпечити міцну основу для запобігання самогубствам.