Загальновизнано, що негативні симптоми шизофренії складаються із п’яти доменів (асоціальність, ангедонія, абулія, сплощений афект та алогія) і, як мінімум, із двох окремих факторів, які складають негативні симптоми:

Дослідження Калюжної зі співавторами (Kaliuzhna et al.) було спрямоване на оцінювання того, чи підтримує шкала оцінки позитивних і негативних симптомів (PANSS) – шкала, яка найчастіше використовується для оцінювання психопатології пацієнтів із шизофренією – двофакторну відмінність між амотивацією та порушенням експресії, аналогічно новішій шкалі короткої оцінки негативних симптомів (BNSS) на клінічному, поведінковому та нейронному рівнях.
Кореляційний аналіз на усіх трьох рівнях — симптоматичному, поведінковому та нейронному — виявив, що PANSS дійсно зберігає двофакторну відмінність.
На клінічному рівні кореляція в межах одних і тих же факторів BNSS та PANSS була значно сильнішою, ніж на стику двох факторів. Це показує, що фактори BNSS і PANSS відображають подібні кластери симптомів, навіть якщо між шкалами існують відмінності.
На поведінковому рівні виявлено, що фактор амотивації PANSS специфічно пов’язаний із дисконтуванням винагороди за фізичне зусилля, однак фактор порушення експресії не показав такого зв’язку. Розмір спостережуваного ефекту амотивації PANSS менший, ніж фактор амотивації за BNSS, що «можна пояснити обмеженням PANSS соціальною амотивацією, яка не охоплює увесь спектр симптомів амотивації», і тим фактом, що BNSS – шкала, спеціально спрямована на негативні симптоми. Ще один доказ – сильніша кореляція між амотивацією PANSS та асоціальністю BNSS (що відповідає соціальній амотивації), порівняно з кореляцією між амотивацією PANSS та ангедонією BNSS (яку PANSS не вимірює).
На рівні нейронів це дослідження також підтвердило, що «зменшення зміни лівого вентрального стріарного сигналу під час очікування винагороди вибірково пов’язане з амотивацією PANSS, але не з порушенням експресії», навіть не дивлячись на те, що спостережуваний розмір ефекту був трохи менший на PANSS, аніж на BNSS.
Автори відзначають, що обмеження PANSS при розгляді різних аспектів негативних симптомів полягають у тому, що PANSS, в основному, оцінює поведінкові аспекти симптомів пацієнтів та ігнорує внутрішній досвід; вона не вимірює ангедонію, а визначення абулії не відповідає її нинішній концептуалізації.
Результати цього дослідження засвідчили, що PANSS «чітко дозволяє відрізнити амотивацію від порушення експресії, оскільки вона вибірково стосується конкретних аспектів поведінки і функції мозку». Отже, повторний аналіз та обмін існуючими наборами даних, отриманих на підставі PANSS, будуть можливі для подальшого обґрунтування відмінності між двома факторами. Крім того, клінічні показники можуть підтверджуватися поведінковими та нейровізуалізаційними даними.