Пандемія COVID-19 перебуває в центрі уваги в усьому світі, однак глобальне навантаження цієї інфекції на психічне здоров’я, як і раніше, дуже ігнорується, незважаючи на проблеми, які виникають у пацієнтів, фахівців і населення в цілому. За відсутності будь-яких досліджень, глобальний вплив вірусу на психічне здоров’я можна передбачити тільки на основі глибшого розуміння попереднього досвіду зіткнення з коронавірусними інфекціями. З цієї причини в даній статті Торалес (Torales) і колеги проаналізували наслідки таких випадків, з точки зору результатів для психічного здоров’я, щоб передбачити можливі наслідки COVID-19.

Перш за все, автори виділили медичних працівників як одну із найвразливіших груп, яка може відчувати психіатричні симптоми. Наприклад, під час спалаху SARS CoV у Сінгапурі в 2003 році 27% працівників сфери охорони здоров’я повідомили про погіршення психічного стану, в той час як на Тайвані у більшості співробітників відділення невідкладної допомоги розвинувся посттравматичний стресовий розлад (ПТСР). Точно так само під час спалаху вірусу Ебола в Сьєрра-Леоне у 2014 році медичний персонал заявляв про високий рівень тривожності та про стигматизації через прямий контакт з інфікованими пацієнтами. Нарешті, внаслідок спалаху MERS-CoV у 2015 році в Кореї медичний персонал, який виконує завдання, пов’язані з MERS, постраждав від посттравматичного стресу, причому частота виникнення симптомів у них збільшилася і після закінчення періоду ізоляції. Під час нинішньої пандемії COVID-19 китайські медичні працівники в Ухані повідомляли про відчуття безвиході, дискримінацію та психологічне виснаження, які спричиняли стрес, тривожність, симптоми депресії, безсоння і страх.
Крім медичних працівників, люди, інфіковані вірусом, також схильні до психічних розладів. Незважаючи на те, що умови ізоляції мають вирішальне значення для запобігання поширенню інфекції, це також може стати причиною високого рівня психічних розладів у пацієнтів.
Важливо відзначити, що, оскільки заходи безпеки передбачають ізоляцію великих верств населення в цілому, очікується зростання проблем із психічним здоров’ям. Згідно літератури, після пандемії ПТСР може збільшитися на 4-41%, а частота розвитку серйозних депресій – на 7%. До основних факторів ризику належать приналежність до жіночої статі, нижчий соціально-економічний статус, міжособистісні конфлікти, часте використання соціальних мереж, нижчий рівень стресостійкості та соціальної підтримки. З метою контролю аспектів психічного здоров’я при пандемії COVID-19, автори пропонують звернути особливу увагу на вразливі групи, до яких належать інфіковані пацієнти та їхні сім’ї/колеги, особи з уже існуючими захворюваннями (як фізичними, так та/або психічними) і постачальники медичних послуг, особливо ті, які безпосередньо працюють з інфікованими людьми.
Автори також закликають вжити глобальних всеосяжних заходів, у першу чергу, спрямованих на підтримку психічного здоров’я пацієнтів і населення в цілому.