Когнітивні розлади достовірно пов’язані з успадкованим ризиком розвитку шизофренії.
Проте в дослідженнях рідко демонструється обґрунтування причинно-наслідкового зв’язку.
Визначення закономірностей може дозволити встановити, чи є когнітивні розлади проміжним явищем при розвитку шизофренії. Інформація необхідна для ранньої діагностики захворювання і призначення терапії.
У даному дослідженні були використані методи двовимірного і тривимірного моделювання причинно-наслідкового зв’язку для оцінки даних. Усього було вивчено анамнез 1313 осіб із 1078 сімей. Із них були 416 хворих на шизофренію, 290 здорових сіблінгів. До контрольної групи увійшли 607 осіб.
При моделюванні була отримана оцінка полігенного ризику (PRS) (оцінка по всьому геному) розвитку шизофренії для визначення ступеня комулятивного генетичного ризику.
Застосування методу двовимірного моделювання дозволило підтвердити шлях розвитку хвороби від появи когнітивних розладів до маніфесту шизофренії. Результати виявили, що 46% ознак шизофренії можуть пояснюватися різними варіаціями порушень когнітивних функцій.
Тривимірне моделювання також засвідчило, що PRS може бути пов’язана із розвитком шизофренії за наявності когнітивних розладів.
Розрахунок PRS визначив, що із 8,07% варіацій шизофренії одна третина (або 2,71%) були обумовлені когнітивним дефіцитом.
Однак, автори дослідження висунули гіпотезу про те, що, крім тих даних, які відображає PRS, когнітивні розлади можуть мати ще більший генетично детермінований вплив на розвиток шизофренії.
Було висловлено припущення, що 26,87% причинно-наслідкових генетичних варіацій не може бути охоплено моделюванням за методом PRS.
Результати даного дослідження вказують на присутність когнітивних розладів як проміжної ланки між генетичним ризиком і шизофренією.
До 33,51% від загальної спадкової схильності до розвитку шизофренії може бути опосередковане через когнітивні функції. Але при цьому було зроблено пояснення, що існує низька ймовірність того, що самі когнітивні розлади безпосередньо спричиняють психотичні симптоми. З огляду на цей факт, дослідники висунули дві гіпотези:
• когнітивні розлади можуть призвести до зниження можливості полегшення симптомів шизофренії;
• когнітивні розлади можуть бути показником генетичних порушень, які потім провокують зміни в роботі нервової системи та психотичні реакції.
Незважаючи на те, що при моделюванні процесів оцінювалася відповідність моделей і наявних даних, автори зазначили, що вони не дають абсолютного підтвердження наявності причинно-наслідкового зв’язку.
Пролонговані дослідження, в яких оцінюються дані учасників до розвитку шизофренії, можуть бути показовішими для вивчення даного питання.
Це завдання для майбутніх досліджень, спрямованих на краще розуміння ступеня впливу генетичного ризику, при якому розвиток шизофренії може бути опосередкований порушенням когнітивних функцій.
Крім того, необхідно враховувати і той факт, що 65% генетичних факторів, пов’язаних із розвитком шизофренії, не асоційовані з когнітивним дефіцитом та оцінкою полігенного ризику. Необхідно вивчити проміжні фенотипи.