Акатизія – поширений побічний ефект лікування антипсихотичними препаратами. Як правило, акатизія розглядається як порушення моторики або екстрапірамідний розлад з ознаками сенсорних розладів (наприклад, збуджений стан, потреба в постійному русі)⁴. Реєстрована частота акатизії при застосуванні антипсихотичних препаратів другого покоління варіює, але вона може бути досить високою, залежно від властивостей препарату^5,6. Фактори ризику розвитку акатизії на тлі прийому антипсихотика – прийом великої дози препарату або її швидке збільшення. Є дані, що акатизія – небажане явище.
Базові рекомендації щодо купірування стану полягають у зниженні дози препарату, що може допомогти зменшити дискомфорт пацієнта і покращити дотримання режиму лікування.
Низка препаратів, включаючи бета-блокатори (наприклад, пропранолол і метопролол) та антихолінергічні препарати (наприклад, біпериден, тригексифенідил та бензтропін), можуть застосовуватися для полегшення симптомів акатизії ⁴.

Про екстрапірамідні симптоми, в першу чергу, про акатизії, часто повідомлялося як про небажані явища при лікуванні карипразином^2,3.
Дані про випадки акатизії, які наводяться в даному розділі, ґрунтуються на об’єднаних результатах чотирьох короткострокових 6-тижневих досліджень [RGH-MD-03 [NCT00404573], RGH-MD-16 [NCT00694707], RGH-MD-04 [NCT01 104766], RGH-MD-05 [NCT01104779])³ та 2 довгострокових 48-тижневих відкритих досліджень безпечності (RGH-MD-17 [NCT00839852], RGH-MD-11 [NCT01104792])²
Був вивчений анамнез 2048 пацієнтів, які отримували карипразин (так само враховувалися матеріали 1 довгострокового 26-тижневого дослідження лікування пацієнтів із негативними симптомами шизофренії (RGH-188-005 [EudraCT 2012-005485-36]) та 1 довгострокового дослідження [до 92 тижнів], в якому оцінювалася можливість збереження ефекту терапії карипразином (RGH-MD-06 [NCT01412060])₇. Хворим був призначений карипразин у діапазоні доз 1,5-6 мг/добу. 683 людини з контрольної групи отримували плацебо. Частота розвитку акатизії склала 14,6% для групи карипразину та 3,4% для групи плацебо₇. У більшості випадків, інтенсивність небажаного явища була помірною, і ці симптоми рідко призводили до припинення участі в дослідженнях¹.
Низький відсоток пацієнтів, які перервали терапію, потенційно означає, що акатизія є явищем, яке може на прийнятному рівні коригуватися у клінічних умовах^2,3.

Про перші прояви акатизії пацієнти, як правило, повідомляли протягом перших 6 тижнів лікування карипразином. Також був виявлений взаємозв’язок розвитку небажаного явища і призначеної дози препарату⁷.
Ймовірність появи акатизії при прийомі низьких доз карипразину була нижчою (1,5 мг: 7,8%, 3 мг: 15,7%, 4,5 мг: 9,1%, 6 мг: 18,0%)⁷.
Більшість пацієнтів додатково приймали препарати для купірування ЕПС, акатизії, зниження рівня збудження^2,3. Наприклад, їм призначали пропранолол разом із дифенгідраміном, бензтропін або їх аналоги^2,3.
Середня тривалість акатизії у короткострокових дослідженнях становила 24 дні для пацієнтів, які отримували карипразин, та 29 днів для пацієнтів, які отримували плацебо³.

За відсутності своєчасної діагностики та лікування акатизії у пацієнтів на тлі прийому інших атипових антипсихотиків, могли виникати суїцидальні думки та агресивна поведінка⁶. Важливо відзначити, що в програмі лікування шизофренії карипразином ніякого зв’язку між акатизією і схильністю до суїциду не спостерігалося. У жодного з пацієнтів, які померли в результаті суїциду (0,3%), із тих, які брали участь у фазі клінічної розробки карипразину, не була зареєстрована висока частота акатизії.
Безпечне застосування карипразину за умови раннього виявлення та пом’якшення наслідків виникаючої акатизії/збудженого стану і запобігання суїциду повинні забезпечуватися індивідуальним режимом прийому препарату з ретельним моніторингом стану пацієнта на початку лікування. На старті терапії варто вибирати найнижчі дієві підтримуючі дози карипразину ⁷.

(Реагіла® УКР: UA/17545/01/01, UA/17545/01/02, UA/17545/01/03, UA/17545/01/04 від 12.08.2019) №1772 від 12.08.2019. З інструкцією можна ознайомитися на сайті