Лікування шизофренії
-
Мета лікування шизофренії полягає у зниженні частоти та ступеня
тяжкості психотичних епізодів, негативних розладів, а також
покращенні функціональних можливостей пацієнта і його якості життя.
Завдання – досягти стану тривалої ремісії й повернути пацієнтів до
соціуму.
-
У клінічних посібниках з лікування хворих на шизофренію
обґрунтовується необхідність ранньої діагностики та початку терапії
шизофренії для зменшення часу тривалості психотичних епізодів, що
покращує прогноз перебігу захворювання.
-
Фармакотерапія шизофренії, як правило, передбачає монотерапію
антипсихотичними препаратами.
- Антипсихотики другого покоління часто стають першою лінією лікування шизофренії разом із психотерапевтичними методами. На жаль, пацієнти не завжди дотримуються режиму прийому препаратів, що призводить до рецидивів шизофренії.
- Нефармакологічні підходи до лікування шизофренії включають такі методи, як психотерапія, трудотерапія, навчання навичкам спілкування та фізичні вправи.
У даному розділі:
Завдання лікування шизофренії
Терапевтичні завдання відрізняються, залежно від фази розвитку шизофренії.
Ранній старт лікування дозволяє забезпечити кращий прогноз для пацієнта.
Тривалі психотичні епізоди призводять до погіршення відповіді на проведену
терапію: складно домогтися контролю над симптомами шизофренії; хворому
важко взаємодіяти з навколишнім світом1.
Досягнення стану ремісії, тривалої ремісії – це кінцева мета лікування
пацієнтів з шизофренією.
Лікування пацієнта в гострій фазі шизофренії спрямоване на полегшення
позитивних, негативних, афективних симптомів шизофренії, зменшення
тяжкості психозу, усунення агресії, надмірного збудження, повернення
самоконтролю, прийнятного рівня функціонування в соціумі2.
При стабілізації стану, щоб знизити ризик рецидиву, терапія триває ще не
менше 6 місяців. Пацієнту також може бути рекомендований постійний
прийом лікарських препаратів з метою забезпечення постійного
контролювання симптомів захворювання, підтримання стійкої ремісії,
покращення якості життя2. Під час усього періоду терапії
пацієнт повинен перебувати під наглядом лікаря для оцінювання стану,
можливих побічних дій ліків, своєчасної корекції призначень.
Довгострокова мета лікування пацієнтів з шизофренією наступна: полегшення негативних симптомів, повний контроль над позитивними симптомами (в тому числі над тими, що погано відповідають на терапію), а також покращення функціонування пацієнта та його якості життя3–5.
На різних стадіях перебігу захворювання поняття «ремісія» може мати своє
значення. При виражених психопатичних симптомах ремісія при належному
лікуванні настає протягом першого року у 70-80% пацієнтів6 і залишається
стабільною за умови тривалої комплексної терапії7.
При цьому відзначається високий відсоток рецидивів (80%). Це часто
пояснюється скасуванням антипсихотичних препаратів, але не безпосередньо
характером перебігу захворювання8,9.
Тривала ремісія, яка визначається як тривале ослаблення симптомів з
покращенням соціальної та професійної діяльності, досягається у 15%
пацієнтів10.
Мета лікування шизофренії11
Антипсихотичні препарати першого та другого покоління: механізми дії
Антипсихотичні препарати – базові методи лікування шизофренії з моменту
відкриття речовини хлорпромазину більше 60 років тому.
Дія всіх антипсихотичних препаратів спрямована на блокування рецепторів у
тих системах мозку, де передавачем нервових імпульсів стає
дофамін12.
· Антипсихотики першого покоління (типові антипсихотики) переважно
блокують дофамінові D2-рецептори. Дослідження засвідчили, що
досягнення антипсихотичної дії при застосуванні препаратів першого
покоління пов’язане з блокуванням стріарних дофамінергічних
рецепторів D2-типу на 6-70%.
При цьому блокування D2– рецепторів більш ніж на 80%
значно підвищує ризик розвитку екстрапірамідних симптомів.
· Антипсихотики другого покоління (атипові) мають різні фармакологічні
властивості. Більшість з них, на відміну від препаратів першого покоління,
має низьку афінність до дофамінових D2-рецепторів та вищу
афінність до інших нейрорецепторів (особливо до серотонінових
(5-HT2A) рецепторів13,14. В цілому, антипсихотики
другого покоління впливають на дофамінові рецептори, відмінні від D2
(D1, D3, D4), серотонінові рецептори
(5-HT1A, 5-HT2c, 5-HT6, 5-HT7)
і мускаринові, холінергічні та гістамінові рецептори.
Механізм дії антипсихотичних препаратів
Антипсихотичні препарати ефективніші, ніж плацебо, при лікуванні
шизофренії15. Незважаючи на те, що препарати першого покоління
відрізняються за ефективністю та фармакологічними властивостями, вони
можуть мати рівнозначну дію при лікуванні позитивних симптомів шизофренії
та для профілактики їх повторного прояву13.
Проте, через досить виражені побічні дії типові антипсихотики більше не
вважаються препаратами першого вибору при лікуванні шизофренії.
Їм на зміну прийшли антипсихотичні засоби другого покоління2.
Однак переваги антипсихотиків другого покоління при полегшенні симптомів
шизофренії все ще остаточно не доведені14,16. Так, в
метааналізі було показано, що тільки 4 із 9 атипових антипсихотиків були
ефективнішими, ніж типові антипсихотики. Решта 5 препаратів не
продемонстрували покращену дію навіть стосовно негативних симптомів
шизофренії17. Інші огляди досліджень18–20 також не
містять достовірних даних про те, що результативність лікування загальних
психопатологічних симптомів шизофренії атиповими антипсихотичними
препаратами перевершує ефекти терапії типовими антипсихотиками.
Але атипові антипсихотичні препарати відрізняються різноманітнішими
механізмами впливу на організм пацієнта, що дозволяє призначити їх при
переважанні негативних, когнітивних, афективних симптомів шизофренії.
Також дані препарати мають менш виражені побічні дії.
Крім того, в науковому середовищі вже нагромаджено достатню кількість
знань про те, що вплив на D2-рецептори – це не єдиний метод
лікування психозу .
Безпечність та переносимість антипсихотичних препаратів
Існує ряд проблем безпечності та переносимості, пов’язаних з існуючими
методами лікування шизофренії 23. До найчастіших небажаних
явищ, які виникають при прийомі антипсихотичних препаратів, належать:
· порушення обміну речовин;
· збільшення маси тіла;
· сексуальна дисфункція.
Пролонгована терапія може призводити до розвитку цукрового діабету 2 типу
та метаболічного синдрому
24.
Існує ряд проблем безпечності та переносимості, пов’язаних з існуючими
методами лікування шизофренії13.
До найчастіших небажаних явищ, які виникають при прийомі антипсихотичних
препаратів, належать:
· порушення обміну речовин;
· збільшення маси тіла;
· сексуальна дисфункція.
Пролонгована терапія може призводити до розвитку цукрового діабету 2 типу
та метаболічного синдрому
24.
Додаткові методи лікування
Психосоціальні методи лікування, поряд з фармакотерапією, можуть
покращувати прогноз перебігу шизофренії, підвищувати якість життя хворого
– відновити навички самообслуговування, взаємодії в соціумі,
працездатність, здатність до навчання13.
Психотерапія та соціальна реабілітація спрямовані на вирішення конкретних
проблем, які виникли через хворобу. Наприклад, на полегшення когнітивних
порушень, покращення соціалізації, корекцію супутніх патологічних станів,
спричинених вживанням психоактивних речовин, подолання посттравматичного
стресового розладу, покращення самопочуття на тлі соматичних
патологій25.
Комплексний підхід до лікування шизофренії11
Нефармакологічні методи лікування хворих на шизофренію включають допомогу
в соціалізації, реабілітації, працевлаштуванні, когнітивно-поведінкову
терапію, тренування різних навичок, послуги сімейного психотерапевта,
психологічну допомогу при появі у хворого переживань через зайву вагу,
пристрасть до алкоголю та психоактивних речовин26.
Існують і додаткові заходи підтримки пацієнтів, не включені до стандартів
надання медичної допомоги хворим на шизофренію. До них можна віднести
заходи підтримки пацієнтів у продромальній стадії, після першого гострого
психотичного епізоду, програми допомоги, орієнтовані на літніх хворих,
програми зі своєчасного виявлення та лікування соматичних захворювань,
створення груп психологічної підтримки, а також дії з покращення
соціального середовища: адаптивні методики навчання та надання
спеціального житла25,26.
Методи допомоги, які додатково враховують вік пацієнтів або стадію
захворювання, можуть виявитися особливо корисними для реабілітації
пацієнта.
Бар’єри при лікуванні шизофренії
Фармакотерапія – основа лікування шизофренії. Але не всі препарати
ефективно полегшують симптоми шизофренії, а також не всі пацієнти
дотримуються схеми прийому ліків. Наприклад, приблизно 20%-30% хворим на
шизофренію призначене лікування не допомагає. Крім того, 40% пацієнтів
мають виражені негативні симптоми, а 80% пацієнтів – клінічно значущі
когнітивні порушення, які, як правило, не відповідають на лікування.
Дані цифри вказують на те, що не всі медичні потреби в лікуванні
шизофренії реалізовані при лікуванні антипсихотиками
13,27,28.
Недотримання режиму прийому препаратів – одна з основних перешкод на шляху
до успіху лікування шизофренії.
Низький комплаєнс зустрічається часто, він призводить до недостатнього
контролювання симптомів шизофренії, рецидивів психотичних епізодів,
госпіталізації пацієнтів, інвалідизації. Зростає навантаження на систему
охорони здоров’я, збільшуються витрати на лікування пацієнта
29. У пацієнтів, які припиняють прийом антипсихотичних
препаратів, рецидиви можуть відбуватися в 2-5 разів частіше, порівняно з
тими, хто дотримується схеми лікування30,31.
Причини відсутності комплаєнсу різноманітні: заперечення захворювання як
самим хворим, так і родичами, упередження пацієнта стосовно
медикаментозної терапії, поява небажаних явищ при прийомі антипсихотиків,
недостатнє контролювання хворого з боку осіб, які здійснюють
догляд32,33.
Відмова від лікування позбавляє пацієнта можливості досягти ремісії та
повернутися до соціуму.
Дотримання режиму прийому препаратів пацієнтами з шизофренією34
Відповіді на запитання по темі Лікування шизофренії
Статті по темі Лікування шизофренії
Джерела:
- Murru, A. & Carpiniello, B. Duration of untreated illness as a key to early intervention in schizophrenia: A review. Neurosci. Lett. 669, 59–67 (2018).
- Work Group on Schizophrenia. Practice Guideline for the Treatment of Patients with Schizophrenia, Second Edition. Am. J. Psychiatry (2010).
- Kane, J. Commentary: Consensus statement on negative symptoms. Schizophr. Bull. 32, 214–219 (2006).
- Kirkpatrick, B., Fenton, W. S., Carpenter, W. T. & Marder, S. R. The NIMH-MATRICS consensus statement on negative symptoms. Schizophr. Bull. 32, 214–219 (2006).
- Bobes, J., Arango, C., Garcia-Garcia, M. & Rejas, J. Prevalence of negative symptoms in outpatients with schizophrenia spectrum disorders treated with antipsychotics in routine clinical practice: Findings from the CLAMORS study. J. Clin. Psychiatry 71, 280–286 (2010).
- Lieberman, J. et al. Time Course and Biologic Correlates of Treatment Response in First-Episode Schizophrenia. Arch. Gen. Psychiatry 50, 369–376 (1993).
- Girgis, R. R. et al. Clozapine v. chlorpromazine in treatment-naive, first-episode schizophrenia: 9-Year outcomes of a randomised clinical trial. Br. J. Psychiatry 199, 281–288 (2011).
- Robinson, D. et al. Predictors of relapse following response from a first episode of schizophrenia or schizoaffective disorder. Arch. Gen. Psychiatry 56, 241–247 (1999).
- Zipursky, R. B. Why are the outcomes in patients with schizophrenia so poor? J. Clin. Psychiatry 75, 20–24 (2014).
- Jääskeläinen, E. et al. A systematic review and meta-analysis of recovery in schizophrenia. Schizophr. Bull. 39, 1296–1306 (2013).
- Haller, C. S., Padmanabhan, J. L., Lizano, P., Torous, J. & Keshavan, M. Recent advances in understanding schizophrenia. F1000Prime Rep. 6, 1–11 (2014).
- Kahn, R. S. et al. Schizophrenia. Nat. Rev. Dis. Prim. 1, 1–23 (2015).
- Miyamoto, S., Duncan, G. E., Marx, C. E. & Lieberman, J. A. Treatments for schizophrenia: A critical review of pharmacology and mechanisms of action of antipsychotic drugs. Mol. Psychiatry 10, 79–104 (2005).
- Meltzer, H. Y. New Trends in the Treatment of Schizophrenia. CNS Neurol. Disord. – Drug Targets 16, 900–906 (2017).
- Leucht, S. et al. Antipsychotic drugs versus placebo for relapse prevention in schizophrenia: A systematic review and meta-analysis. Lancet 379, 2063–2071 (2012).
- Agid, O., Kapur, S. & Remington, G. Emerging drugs for schizophrenia. Opin Emerg Drugs 13, 479–495 (2008).
- Leucht, S. et al. Second-generation versus first-generation antipsychotic drugs for schizophrenia: a meta-analysis. Lancet 373, 31–41 (2009).
- Geddes, J., Freemantle, N., Harrison, P. & Bebbington, P. Atypical antipsychotics in the treatment of schizophrenia: Systematic overview and meta-regression analysis. Br. Med. J. 321, 1371–1376 (2000).
- Zhang, J. P. et al. Efficacy and safety of individual second-generation vs. first-generation antipsychotics in first-episode psychosis: A systematic review and meta-analysis. Int. J. Neuropsychopharmacol. 16, 1205–1218 (2013).
- Davis, J. M., Chen, N. & Glick, I. D. A meta-analysis of the efficacy of second-generation antipsychotics. Arch. Gen. Psychiatry 60, 553–564 (2003).
- Lieberman, J. A. et al. Effectiveness of antipsychotic drugs in patients with chronic schizophrenia. N. Engl. J. Med. 353, 1209–1223 (2005).
- Jones, P. B. et al. Randomized controlled trial of the effect on quality of life of second- vs first-generation antipsychotic drugs in schizophrenia: Cost Utility of the Latest Antipsychotic Drugs in Schizophrenia Study (CUtLASS 1). Arch. Gen. Psychiatry 3, 1079–1087 (2006).
- Mohr, W. K. Psychiatric-Mental Health Nursing: Evidenced Based Concepts, Skills, and Practices. (Wolters Kluwer Health/Lippincott Williams & Wilkins, 2009).
- Young, S. L., Taylor, M. & Lawrie, S. M. ‘first do no harm.’ A systematic review of the prevalence and management of antipsychotic adverse effects. J. Psychopharmacol. 29, 353–362 (2015).
- Mueser, K. T., Deavers, F., Penn, D. L. & Casssisi, J. E. Psychosocial treatments for schizophrenia. Annu. Rev. Clin. Psychol. 9, 465–497 (2013).
- Dixon, L. B. et al. The 2009 schizophrenia PORT psychosocial treatment recommendations and summary statements. Schizophr. Bull. 36, 48–70 (2010).
- Ackenheil, M. & Weber, K. Differing response to antipsychotic therapy in schizophrenia: Pharmacogenomic aspects. Dialogues Clin. Neurosci. 6, 71–77 (2004).
- Carbon, M. & Correll, C. U. Thinking and acting beyond the positive: The role of the cognitive and negative symptoms in schizophrenia. CNS Spectr. 19, 38–52 (2014).
- Lindenmayer, J. P. et al. Medication nonadherence and treatment outcome in patients with schizophrenia or schizoaffective disorder with suboptimal prior response. J. Clin. Psychiatry 70, 990–996 (2009).
- Davis, J. M. et al. Dose response of prophylactic antipsychotics. J. Clin. Psychiatry 54, 24–30 (1993).
- Fenton, W. S., Blyler, C. R. & Heinssen, R. K. Determinants of medication compliance in schizophrenia: Empirical and clinical findings. Schizophr. Bull. 23, 637–651 (1997).
- Pompili, M. et al. Unmet Needs in Schizophrenia. CNS Neurol. Disord. – Drug Targets 16, 870–884 (2017).
- Dam, J. Insight in schizophrenia: A review. Nord J Psychiatry 60, 114–120 (2006).
- Llorca, P. M. Partial compliance in schizophrenia and the impact on patient outcomes. Psychiatry Res. 161, 235–247 (2008).
F1000 Prime Reports
Останні досягнення у сфері розуміння шизофренії.
Успішність лікування хворих на шизофренію значною мірою залежить від дотримання пацієнтами схеми прийому антипсихотичних препаратів. Тільки 1/3 хворих демонструють прихильність до лікування.
Завантажити
Негативні симптоми: терапіяНегативні симптоми: терапія
(Реагіла® УКР: UA/17545/01/01, UA/17545/01/02, UA/17545/01/03, UA/17545/01/04 від 12.08.2019) Необхідно враховувати взаємозв’язок між симптомокомплексами шизофр(Реагіла® УКР: UA/17545/01/01, UA/17545/01/02, UA/17545/01/03, UA/17545/01/04 від 12.08.2019) Необхідно враховувати взаємозв’язок між симптомокомплексами шизофр
Далі…Тривале лікування препаратом Реагіл…Тривале лікування препаратом Реагіл…
(Реагіла® УКР: UA/17545/01/01, UA/17545/01/02, UA/17545/01/03, UA/17545/01/04 від 12.08.2019) Атипові антипсихотичні препарати повинні бути ефективними протягом(Реагіла® УКР: UA/17545/01/01, UA/17545/01/02, UA/17545/01/03, UA/17545/01/04 від 12.08.2019) Атипові антипсихотичні препарати повинні бути ефективними протягом
Далі…