Роджер С. Макінтайр¹, Река Чехі², Дьєрдь Немет^2
1Університет Торонто, Канада.
²Richter Gedeon Plc., Медичний підрозділ, Будапешт, Угорщина.

Симптоми депресії є загальною ознакою шизофренії (ШЗФ). Крім того, вони можуть вказувати на біполярний розлад і великий депресивний розлад (ВДР). Їхня поява пов’язана зі зміною передачі нервового імпульсу (зміною нейротрансмісії) на рецепторах серотоніну та, ймовірно, на рецепторах дофаміну D3.

Метою даного аналізу було вивчення ефективності карипразину (КАР) у лікуванні симптомів депресії при ШЗФ, біполярній депресії (БД) і ВДР.

У дані аналізи були включені клінічні дослідження з рандомізованим, подвійним сліпим, плацебо (ПЛЦБ)-контрольованим дизайном. Були об’єднані для аналізу дані з трьох досліджень ШЗФ (NCT00694707, NCT01104766, NCT01104779; 1,5-9 мг/добу) та трьох досліджень БД (NCT01396447, NCT02670538, NCT02670551; 1,5-3 мг/добу). При ВДР результати призначення КАР як додаткового препарату при лікуванні антидепресантами оцінювалися у порівнянні з ПЛЦБ у двох дослідженнях (NCT03738215: 1,5 та 3 мг/день; NCT01469377: 1-2 мг/добу та 2-4,5 мг/добу).

Зміни середнього значення найменших квадратів (НК) були проаналізовані за допомогою змішаної моделі повторних вимірювань: від початкового рівня (ПР) до шостого тижня за Шкалою оцінки позитивних та негативних синдромів (PANSS), і заснованої на PANSS¹ Шкалою тривоги / депресії MARDER (шизофренія); від ПР до шостого тижня у загальних балах за Шкалою оцінки депресії Монтгомері – Асберг (MADRS) (біполярна депресія); і від ПР до шостого тижня (NCT03738215) і восьмого тижня (NCT01469377) у загальній оцінці за MADRS (великий депресивний розлад).

Загалом до об’єднаного аналізу були включені 1466 пацієнтів із ШЗФ (ПЛЦБ = 442, КАР = 1024). Під час аналізу БД були об’єднані дані 1383 (ПЛЦБ = 460, КАР = 923) пацієнтів. У дослідженнях ВДР брали участь 502 пацієнти, які приймали КАР (1,5 мг/добу = 250, 3 мг/добу = 252) і 249 пацієнтів, які отримували ПЛЦБ (NCT03738215), а також 544 пацієнти, які отримували КАР (1-2 мг/добу = 273, 2-4,5 мг/добу = 271) і 264 пацієнти з іншого дослідження, що отримували ПЛЦБ (NCT01469377). У пацієнтів із ШЗФ КАР знизився набагато більше, ніж ПЛЦБ, у домені фактора тривоги / депресії MARDER (середня зміна НК: ПЛЦБ = -2,66, КАР = -3,26, p < 0,01): ефект спостерігався за трьома із чотирьох елементів. У пацієнтів із БД КАР забезпечував значно більше покращення показника MADRS, порівняно з ПЛЦБ (середня зміна НК: ПЛЦБ = -12,05, КАР = -14,69, p < 0,001), що спостерігалося за дев’ятьма пунктами із десяти. У пацієнтів із ВДР (NCT03738215) додаткове призначення КАР у дозі 1,5 мг/добу полегшувало симптоми депресії значно більше, порівняно з ПЛЦБ (середня зміна НК: ПЛЦБ = -11,5, КАР 1,5 мг/день = -14,1, p < 0,01), тоді як в іншому дослідженні ВДР (NCT01469377) включення КАР до протоколу лікування у дозі 2-4,5 мг/добу забезпечувало значно більше зниження, ніж ПЛЦБ (середня зміна НК: ПЛЦБ = -12,5, КАР 2-4,5 мг/ добу = -14,6, p < 0,01).

Дані результати вказують на те, що КАР є ефективним засобом для лікування симптомів депресії незалежно від захворювання (при ШЗФ, БР та ВДР); водночас він є трансдіагностичним варіантом лікування широкого спектру.