Європейська асоціація психіатрів (EPA) 2020 р.: які є нові дані про етіопатогенез та лікування шизофренії? Щоб відповісти на це питання, П’єр-Мішель Ллорка (Pierre-Michel Llorca), професор психіатрії Університету Клермон-Оверні (UCA) (Клермон-Ферране, Франція), проаналізував декілька кращих статей про дослідження, опублікованих у минулому році. Доповідь представлена на симпозіумі «Найкраще за 2019 рік: дослідження, які сприяли прогресу психіатрії та змінили клінічну практику». Симпозіум проходив у рамках віртуального 28-го Європейського конгресу з психіатрії. Професор Ллорка підкреслив, що обрані ним статті або відображають істотний прорив у теоретичних знаннях, або містять дані, здатні змінити клінічну практику.

Під час семінарів «Найкраще за…» доповідачі повинні були представити п’ять статей на трьох слайдах і дати практичну оцінку новітніх важливих досліджень у певній галузі.

Першою роботою, обраною професором Ллоркою, була стаття Наталії Химено (Natalia Jimeno) (університет Вальядоліда, Іспанія) та співавторів під назвою «Основна мета симптоматичного лікування ймовірного та раннього психозу/аналіз нових даних мережі».¹ На думку доповідача, це дослідження цікаве тим, що базується на мережевій теорії психічних розладів, згідно з якою зазначені розлади розвиваються внаслідок прямих взаємодій між симптомами, а також під впливом зовнішніх факторів. Ця теорія стверджує, що якщо існують два розлади, то є і симптоми, які їх зв’язують. ²

Доктор Химено і співавтори застосовували мережевий підхід для аналізу взаємозв’язків між симптомами у 460 пацієнтів, за якими наглядала служба ранньої діагностики з приводу першого епізоду психозу або депресії. Автори виявили мережу тісно взаємопов’язаних симптомів, а також кілька діагностично значущих сполучних симптомів, включаючи ментизм (наплив думок), ідеаторні автоматизми, якість акустичних стимулів, маячні ідеї, які не належать до манії величі, галюцинації та порушення соціальної взаємодії¹. Професор Ллорка пояснив, що зазначені симптоми важливі для таргетної терапії, оскільки потенційно можуть залучатися при загостренні конкретного психічного розладу. Він додав, що стаття має важливе практичне значення, адже вказує лікарям, на що потрібно звертати особливу увагу при консультуванні пацієнта.

Наступним вибором професора Ллорки стала стаття, опублікована в The Lancett під заголовком «Вплив вживання канабіноїдів на варіабельність захворюваності психотичними розладами в Європі».³. Ця робота зацікавила, оскільки в ній розглядалася не тільки частота психотичних розладів, але також частота і тип вживання канабіноїдів. Ця робота – частина великомасштабного європейського дослідження, в якому брали участь 11 центрів. Автори, Марта Ді Форті (Marta Di Forti) (Фонд психічного здоров’я Південного Лондона та Модслі при Національній службі охорони здоров’я Великобританії [South London and Maudsley NHS Mental Health Foundation Trust], м. Лондон, Великобританія) та колеги, прийшли до висновку, що ризик розвитку психотичного розладу в осіб, які щодня вживають канабіноїди, у три рази вищий, ніж в осіб, які ніколи не застосовували їх. Застосування високоактивного каннабіноїда, відомого як тетрагідроканабінол (THC), у концентрації 10% і більше підвищує зазначений ризик майже у п’ять разів. ³

Професор Ллорка зазначив, що результати дослідження вказують на те, що тип і характер вживання канабіноїдів належить до дуже сильних незалежних предикторів психотичних розладів. Він додав, що доступність високоактивних канабіноїдів у деяких країнах неухильно зростає, і це може мати важливі наслідки для системи охорони здоров’я.³

Третя стаття, яку вибрав професор Ллорка, має назву «Взаємозв’язок повторної госпіталізації до психіатричного стаціонару із застосуванням комбінованого лікування, порівняно з монотерапією у дорослих пацієнтів із шизофренією». Автор цієї статті, опублікованої в журналі JAMA Psychiatry, Ярі Тііхонен (Jari Tiihonen) (Каролінський інститут, м. Стокгольм, Швеція) вказав, що раціональна антипсихотична комбінована терапія може бути ефективною.⁴

Професор Ллорка нагадав, що, згідно з клінічними рекомендаціями, антипсихотична монотерапія вважається кращою, а комбінованого лікування слід уникати. Ці висновки ґрунтуються на результатах високоякісних досліджень, присвячених лікуванню гострих станів. Однак дані великомасштабного обсерваційного дослідження, виконаного професором Тііхоненом, дозволяють припускати, що певні комбінації двох нейролептиків із різними профілями зв’язування рецепторів можуть виявитися ефективнішими, ніж монотерапія, з точки зору попередження повторних госпіталізацій та підтримуючого лікування шизофренії.⁴

Передостання стаття у доповіді професора Ллорки присвячена темі, якій зазвичай приділяють мало уваги, а саме допомоги хворим на шизофренію, у яких розвинулося онкологічне захворювання. У своїй статті, «Паліативна допомога пацієнтам із шизофренією та злоякісними захворюваннями» Гійом Фонд (Guillaume Fond) (Університет Екс-Марсель, Франція) підкреслив, що чітке уявлення про паліативну допомогу пацієнтам із шизофренією та онкологічними захворюваннями наразі відсутнє, і ці хворі становлять вразливу популяцію, яка отримує недостатнє медичне обслуговування та лікування.⁵
За словами професора Ллорки, шизофренія призводить до скорочення тривалості життя. Це відбувається з різних причин, одна з яких – злоякісні захворювання. Мета дослідження, проведеного доктором Фондом і співавторами, – з’ясувати, чи отримують пацієнти з шизофренією та злоякісними захворюваннями таку ж паліативну допомогу, як і пацієнти з онкологічними захворюваннями, які не страждають на психічні розлади.⁵
На жаль, автори встановили, що допомога, яка надається цим двом групам пацієнтів, істотно відрізняється. Онкологічні захворювання у хворих на шизофренію діагностували пізніше, ніж у пацієнтів без психічних розладів, і вони частіше отримували паліативну допомогу, а не інтенсивну протипухлинну терапію.⁵ На думку професора Ллорки, ця стаття підтверджує нерівну доступність медичної допомоги у зазначених групах. Професор зазначив, що лікування пацієнтів із шизофренією та злоякісними новоутвореннями вимагає знань і досвіду як в галузі психіатрії, так і в галузі онкології. Крім того, необхідні краща інтеграція та підготовка медичних працівників, а також ефективніша координація медичної допомоги.

Останньою статтею, яку професор Ллорка включив до огляду кращих публікацій за 2019 р., була робота під назвою «Міжнейронні зв’язки мозочка і префронтальної кори та негативні симптоми шизофренії», опублікована в журналі American Journal of Psychiatry. Він зазначив, що вибрав це дослідження, проведене Роско Брейді (Roscoe Brady) (Медичний центр Beth Israel Deaconess і Гарвардська медична школа, м. Бостон, США) і співавторами, оскільки в ньому об’єднані дві технології, які застосовуються в нейронауці: функціональна магнітно-резонансна томографія у стані спокою (фМРТ) і повторна транскраніальна магнітна стимуляція (пТМС). Автори використовували дані методи, щоб краще зрозуміти негативні симптоми шизофренії.⁶
Професор Ллорка підкреслив, що результати стали емпіричним доказом причинно-наслідкового зв’язку між дисфункцією міжнейронних мереж у головному мозку та психопатологією.
На закінчення доповідач зазначив, що функціональні нейронні мережі можуть бути цінним маркером ефективності терапевтичного втручання при лікуванні негативних симптомів. .