Психічні розлади – це широко поширені та важливі складові глобального тягаря захворювань. На їх частку припадає 1/4 від усіх нелетальних хвороб у світі.¹ Серйозність їх глобального впливу на охорону здоров’я призвела до необхідності виявлення етіологічних факторів, які спричиняють розвиток шизофренії, біполярного розладу та інших розладів психотичного спектра.
Незважаючи на увагу, яку приділяють вивченню психічних захворювань, їхня етіологія дуже складна і визначається численними факторами .²
Відомо, що на психічне здоров’я можуть впливати: зміни в організмі, негативні впливи зовнішнього середовища, особливості соціальної взаємодії, соціально-економічні умови життя. ³
Було розроблено кілька моделей, які показують варіанти впливу факторів-провокаторів на психіку людини. Це – діатезисно стресова модель ⁴, теоретична модель біологічної чутливості до зовнішніх чинників5 і теоретична модель диференціальної сприйнятливості⁵.
Проте, дані концепції рідко застосовувалися при вивченні випадків розвитку психічних захворювань протягом усього життя пацієнта або при спостереженні за хворим, починаючи з раннього дитинства.
Гастінгс зі співавторами розглянули ці питання, дослідивши вплив соціально-економічних умов та порушеної соціальної поведінки у дитячому віці на розвиток психотичних розладів у дорослому віці .⁶
Згідно з даними наукової літератури, матеріальна незабезпеченість сім’ї, агресивна поведінка і соціальна відчуженість у дитинстві корелювали із наступним розвитком шизофренії у дорослому віці.^7,8
Продовження вивчення даної проблеми необхідне для раннього виявлення та своєчасного призначення профілактичних заходів пацієнтам із ризиком розвитку психотичних розладів.⁶
 

Гастінг зі співавторами провели 30-річне дослідження. Його метою стало вивчення прогностичних факторів захворювань психотичного спектра. Вчені зосередили увагу на поєднанні факторів та їх впливі на розвиток психічного розладу. Тригерами вчені визнали: погані умови життя в батьківській родині, відсутність адекватного соціального оточення і потреби (можливості) в соціальній взаємодії.⁹
Дослідники вивчили анамнез 3905 дітей та їх батьків. Усі сім’ї мали низький дохід, проживали в міському середовищі (Монреаль, Канада). Відстежувалися зміни в поведінці та особистості випробуваних у міру їх дорослішання для визначення можливих взаємозв’язків між умовами життя і розвитком психічного захворювання.⁶
Рівень освіти і матеріальної забезпеченості учасників був нижче середніх показників по Квебеку та Канаді.⁶

Дослідницька група сформулювала 4 гіпотези:

Результати засвідчили, що частота виявлення психотичних розладів, не пов’язаних із соматичними захворюваннями, до середнього віку у випробовуваних була вищою, ніж очікували дослідники. Психічні захворювання діагностували у 6,25% учасників ⁹. Вчені пояснили цей факт тим, що в цільову вибірку потрапили сім’ї із низьким доходом, які проживають у міських умовах.¹⁰ Дитинство, проведене в бідних кварталах, підвищує ймовірність того, що протягом наступних 30 років може бути діагностовано психотичний розлад. І це не залежить від того, чи зможе дорослий потім покращити умови свого життя.⁶
Висновки авторів про те, що несприятливе оточення є прогностичним фактором психічних розладів у дітей із симптомами соціального відчуження, відповідають літературним даним. ^5,11. Діти, які виросли у найбільш соціально і економічно неблагополучних районах, після повноліття можуть мати найбільший ризик розвитку шизофренії або біполярного розладу, які супроводжуються психозом. Ймовірно, соціально-економічна депривація у дитинстві відіграє ключову роль у подальшому розвитку психотичних розладів. Зокрема, такі діти більше схильні до впливу токсинів навколишнього середовища, частіше відчувають негативні емоції через поведінку батьків, які перебувають у стані стресу, підлітки нерідко змушені стикатися із вуличною злочинністю.^12,13

Гастінгс із співавторами також звернули увагу на статеву приналежність учасників дослідження і розглянули її як вірогідний фактор ризику розвитку шизофренії та біполярних розладів у дорослому віці. Вчені встановили: у хлопчиків, які були досить активними в соціумі, високий рівень агресії корелював із подальшим встановленням діагнозу «шизофренія». У дівчаток, які зазнали соціальної деривації, досить рідко діагностували біполярний розлад.⁶ TРезультати учасників чоловічої статі відповідали попереднім звітам ^14,15. У підсумку, була висунута гіпотеза про те, що у хлопчиків, схильних до асоціальної поведінки, в майбутньому може частіше маніфестувати шизофренія, порівняно з неагресивними однолітками.⁶  Причину такого взаємозв’язку вчені побачили у слабкій нейрокогнітивній регуляції поведінки у випробовуваних. Варто відзначити, що дане порушення вважається характерним для шизофренії.¹⁶
Однак, Гастінгс та його група не виявили ніякої кореляції між високим рівнем агресії у дівчаток і ризиком розвитку шизофренії у жінок. ^14,15
Таким чином, соціальне відчуження в дитинстві не можна вважати специфічним тригером шизофренії або інших психотичних розладів. Цей висновок підтверджений і в інших дослідженнях.^9,10
Гастінгс з співавторами вперше з’ясували, що у соціально відчужених дівчаток була виявлена низька ймовірність розвитку біполярного розладу в дорослому віці.⁶
Це пояснюється тим, що дівчатка, які проживали в неблагополучних районах, намагалися уникнути небезпеки, зводили до мінімуму взаємодію з однолітками, схильними до ризику та хуліганства, на відміну від хлопчиків у їхньому віці.¹⁷
Крім того, більш замкнуті дівчатка, можливо, були менше схильні до тиску з боку соціуму. Їхня сором’язливість нормально сприймалася сім’єю і суспільством та не розцінювалася як патологія.¹⁸
Варто зазначити, що обмеження даного дослідження пов’язані з використанням оцінювання психіатричних симптомів на основі одного джерела, що обмежує інтерпретацію результатів, а також із вивченням лише сімей із низьким доходом у 2 поколіннях.⁶
На достовірність результатів міг вплинути і ризик накладання симптомів супутніх захворювань та складність диференційної діагностики.
Дослідники повідомили, що діагностичні труднощі могли обмежити виявлення специфічніших взаємозв’язків між соціальною поведінкою в дитинстві та появою розладів психотичного спектра у дорослому віці .⁶
 

У цілому, автори прийшли до висновку: проживання в соціально та економічно неблагополучних районах у дитинстві можна вважати значним фактором ризику виникнення розладів психотичного спектра у пізнішому віці, особливо в агресивних та соціально відчужених дітей.
У агресивних хлопчиків існує вищий ризик розвитку шизофренії. При цьому такі діти можуть бути соціалізовані, не відчужені від однолітків. Хоча поведінка такої дитини здатна спричинити відторгнення та ізоляцію, що ще більше збільшує ризик маніфесту психічного захворювання.
Дослідники припустили, що заходи економічної та соціальної політики, спрямовані на підтримку таких сімей, а також когнітивно-поведінкова терапія, можуть запобігти розвитку шизофренії та інших психотичних розладів у дітей із неблагополучних районів.