Незважаючи на те, що негативні симптоми давно визнані самостійним доменом, вони важко піддаються діагностиці, на відміну від позитивних симптомів, нейрокогнітивних порушень та соціальної дезадаптації. Сплощення афекту, зниження мотивації, труднощі у спілкуванні, обмеження соціальної комунікації – усі ці прояви шизофренії можуть бути переплутані з депресією та когнітивним зниженням¹, що, в свою чергу, призводить до затримки лікування шизофренії. Правильна і своєчасна діагностика негативних симптомів має важливе значення для покращення якості життя пацієнта у довгостроковій перспективі^6,7. Прогресування негативних симптомів призводить до порушення працездатності, здатності до навчання й самообслуговування. Хворому стає складно підтримувати комунікацію, підтримувати тривалі стосунки, брати участь у будь-яких активностях⁸. Саме тому пацієнтові необхідна своєчасна терапія, спрямована на полегшення негативних симптомів, що може дозволити повернути його до активного життя.

Статистичні дані за частотою негативних симптомів можуть змінюватися, залежно від критеріїв відбору пацієнтів. Наприклад, Джонатан Рабинович із співавторами вивчив анонімні дані пацієнтів, які брали участь у 20 плацебо-контрольованих клінічних випробуваннях. Він встановив, що у 8,1-62,3% пацієнтів із шизофренією негативні симптоми відповідали критерію «виражені негативні симптоми», у 10,2-50,2% – критерію «домінуючі негативні симптоми» ³.

У будь-якому випадку, негативні симптоми дуже часто проявляються у хворих на шизофренію. Великомасштабне перехресне ретроспективне дослідження виявило, що у 52% пацієнтів відзначався один або більше негативних симптомів. При цьому негативними симптомами, які найчастіше спостерігалися, були соціальне та емоційне відчуження^9,10.

У спеціальному дослідженні, де оцінювався стан амбулаторних пацієнтів, також були отримані аналогічні результати. У 61% пацієнтів із стабілізованою шизофренію був відзначений, як мінімум, 1 негативний симптом середнього або важкого ступеня тяжкості. Спостерігалося соціальне відчуження (48%), емоційне відчуження (42%), зменшення міжособистісних контактів (39%). У 19% пацієнтів були присутні всі 5 негативних симптомів¹². Крім того, приблизно у 13% пацієнтів відзначалися негативні симптоми, які були віднесені до категорії первинних негативних симптомів.

Якщо вибірка пацієнтів була обмежена пацієнтами лише з первинними негативними симптомами, стійкими або тривалими (дефіцитарний синдром), оціночна частота варіювалася від 25 до 30% у пацієнтів у клінічних вибірках; до 14-17% – у пацієнтів у вибірках популяційного масштабу¹³.

На основі сукупних епідеміологічних даних було підраховано, що частота стійких первинних негативних симптомів, швидше за все, перебуває в діапазоні 15-20%¹¹.
Незважаючи на відсутність консенсусу щодо поширення негативних симптомів, очевидно, що симптомокомплекс дуже поширений і пов’язаний зі значним тягарем захворювання. Звідси необхідність належного купірування усіх клінічно важливих негативних симптомів для покращення результатів лікування пацієнтів.

Згідно з дослідженнями, негативні симптоми – це найпоширеніші перші ознаки шизофренії¹⁴. Вони часто виявляються у продромальному періоді, який передує першому психотичному епізоду і може тривати від кількох днів до кількох років¹⁵. Фактично, повідомлялося, що 73% пацієнтів мають негативні симптоми до прояву позитивних симптомів4. У 20% пацієнтів негативні симптоми зберігаються протягом декількох тижнів після прояву позитивних симптомів⁴. При цьому негативні симптоми також можуть вперше проявлятися у гострій фазі хвороби.
Таким чином, якщо позитивні симптоми супроводжуються зниженням емоційної експресії, соціальною відчуженістю та спадом активності¹⁶, лікарю необхідно почати лікування негативних симптомів шизофренії. Варто зазначити, що позитивні симптоми поступово полегшуються за рахунок лікування або природного перебігу хвороби. Але на зміну їм часто можуть приходити виражені негативні симптоми шизофренії. Вважається, що негативні симптоми найбільше поширені в резидуальній фазі шизофренії ¹¹.

Підготовано на основі матеріалів: Adapted from World Health Organization. International Statistical Classification of Diseases. Online version; 2016. https://icd.who.int/browse10/2016/en#/F20-F29 Shepherd M, Watt D, Falloon I, Smeeton N. The natural history of schizophrenia: a five-year follow-up study of outcome and prediction in a representative sample of schizophrenics. Psychological Medicine. Monograph Supplement. 1989;15:1-46¹⁷.

Незважаючи на те, що часто спостерігається досить типовий перебіг шизофренії, захворювання не можна вважати гомогенним. Не всі пацієнти проходять усі стадії розвитку захворювання.
Була зроблена спроба розділити пацієнтів на 4 основні групи, відповідно до клінічної картини шизофренії. Пацієнтів спостерігали протягом 5 років.
На інфографіку показано, що у низки пацієнтів був зафіксований лише один гострий психотичний епізод із подальшою стійкою ремісією стану. У інших хворих спостерігалися часті психотичні епізоди та погіршення перебігу захворювання без подальшого ослаблення симптомів¹⁷. У пацієнтів груп 3 і 4 були відзначені стійкі симптоми шизофренії з одним або кількома гострими епізодами – загостреннями.
Через 5 років спостереження симптоми першого рангу (слухові галюцинації, маячення, деперсоналізація, дереалізація) відзначалися у 75% пацієнтів із групи 3 та у 94% хворих із групи 4.
У групі пацієнтів із найтяжчим перебігом захворювання після кожного загострення відбувалося поступове наростання залишкової психопатології. У результаті пацієнти досягли стабільно тяжкого стану.
Лікареві необхідно розуміти, що негативні симптоми можуть виникнути в будь-який момент. Так, як мінімум, один негативний симптом був відзначений у 90% пацієнтів, які мали перший психотичний епізод. У 35%-70% пацієнтів негативні симптоми були присутні й після початку курсу лікування шизофренії ^4,18,19.