Атипові антипсихотичні препарати можуть бути ефективними протягом усього життя пацієнта. Розвиток психозу тягне за собою прогресуюче погіршення стану хворого на шизофренію, кожен епізод збільшує ймовірність розвитку небажаних явищ, впливає на функції головного мозку^4-6.
Безперервне профілактичне лікування антипсихотичними препаратами знижує ризик рецидиву у пацієнтів із шизофренією приблизно на 70%⁷. Тому недотримання режиму прийому антипсихотичних препаратів вважається найважливішим тригером рецидиву⁸. Перерви у прийомі ліків від 1 до 10 днів пов’язані з підвищеним ризиком госпіталізації пацієнта⁹. При відмові від прийому антипсихотиків загострення хвороби проявляється в короткі терміни.

Можливості довгострокової терапії карипразином вивчені в ході клінічного дослідження профілактики розвитку рецидивів у хворих на шизофренію. Цій проблемі була присвячена 3 фаза міжнародного, багатоцентрового, рандомізованого, подвійного сліпого, плацебоконтрольованого дослідження у паралельних групах. У ході дослідження пацієнти отримували різні дози карипразину. Спочатку для купірування гострих симптомів шизофренії були призначені дози карипразину 3-9 мг/добу. До 20 тижня пацієнти були стабілізовані. Варто зауважити, що потім для них був схвалений інший діапазон терапевтичних доз карипразину. Він склав 1,5-6 мг/добу. Далі пацієнти, які відповідають критеріям включення, були рандомізовані (1:1) до групи плацебо (n = 99) або до групи карипразину (n = 101). Учасники другої групи отримували ту ж дозу карипразину, що і в фазі стабілізації.
Дослідження тривало до 72 тижнів і завершилося після того, як останній рандомізований пацієнт закінчив 26-тижневий курс лікування. Приводом для дострокового припинення участі в експерименті був рецидив захворювання або інші зазначені пацієнтом причини¹.

Основний показник ефективності терапії являв собою період часу до першого рецидиву.
Рецидив визначався як відповідність будь-якому з нижченаведених клінічних критеріїв або критеріїв за шкалами оцінювання GGI-S, PANSS ¹:

GGI-S = шкала загального клінічного враження – покращення; PANSS = шкала позитивних і негативних синдромів.

Під час лікування пацієнтів двох груп (карипразин/плацебо, карипразин/карипразин) період часу до рецидиву був значно тривалішим при застосуванні карипразину, порівняно з плацебо (відношення ризиків = 0,45 [довірчий інтервал 95%, 0,28-0,73 ], р = 0,001).
Лише 24,8% пацієнтів, які отримували карипразин, порівняно з 47,5% пацієнтами, що приймали плацебо, мали ознаки рецидиву шизофренії, а індекс ЧППЛ (число пацієнтів, які потребують лікування) склав 5¹. TЛікування карипразином у діапазоні доз 3-6 мг/добу було пов’язане зі значно пізнішим настанням рецидиву, порівняно з відповідною групою плацебо (ці хворі були стабілізовані карипразином 3-6 мг/добу у фазі лікування P = 0,026, відношення ризиків [довірчий інтервал 95%] = 0,49 [0,25, 0,93])³.

Тривала ремісія, так само, як і профілактика рецидивів, є довгостроковою метою лікування шизофренії.
Стійка ремісія – це позитивна відповідь на терапію, стабілізація стану хворого протягом тривалого періоду часу. Робоча група з ремісії при шизофренії RSWG (The Remission in Schizophrenia Working Group) розробила ряд критеріїв стану ремісії. Вони включають симптоматичний компонент і компонент часу.
Для оцінювання симптоматичного компонента потрібен аналіз 8 окремих показників PANSS, які відповідають класифікації «легкий ступінь тяжкості перебігу хвороби» (≤3). При оцінюванні тимчасового компонента необхідно виявити, чи був забезпечений контроль над симптомами протягом ≥ 6 послідовних місяців.
Важливо, що в цьому визначенні ремісії використовується абсолютний поріг тяжкості симптомів, а не ступінь покращеня щодо вихідних значень ².
Симптоматична ремісія була визначена як оцінка ≤ 3 (легкий ступінь) за наступними 8 показниками PANSS:
– манірність і «застигання» в певній позі (G5);
– незвичайний зміст думок (G9);
– сплощений афект (N1);
– соціальне відчуження (N4);
– відсутність спонтанності (N6);
– маячення (PI);
– концептуальна дезорганізація (P2);
– галюцинаторна поведінка (P3).
Стійка ремісія визначалася на основі наявності критеріїв ремісії на момент візиту до лікаря та усіх попередніх візитів під час участі в дослідженні (під час періоду лікування) протягом ≥ 6 послідовних місяців. Втрата ремісії була визначена як невідповідність критеріям ремісії у пацієнтів, які достроково припинили участь у дослідженні через настання рецидиву ².
Під час лікування період часу до виходу зі стану стійкої ремісії був значно більшим (P = 0,0020) для пацієнтів, які продовжували прийом карипразину, порівняно з групою плацебо, де після стабілізації стану прийом карипразину пацієнти припинили (відношення ризиків = 0,51). У 60,5% пацієнтів, які отримували карипразин, та у 34,9% пацієнтів, які отримували плацебо, була стійка ремісія до заключного візиту (відношення шансів [OR] = 2,85; P = 0,0012; число пацієнтів, які потребували лікування [ЧППЛ] = 4).
Майже в два рази більше пацієнтів, які отримували карипразин (39,6%), ніж пацієнтів, які отримували плацебо (21,2%), відповідали критеріям симптоматичної ремісії при усіх візитах протягом ≥ 6 послідовних місяців безпосередньо перед/включаючи заключний візит під час лікування (OR = 2,44; P =. 0057; [ЧППЛ] = 6). У більшості пацієнтів, які отримували карипразин (41,6%), порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо (27,3%), ремісія зберігалася більше 6 місяців (OR = 1,90, P = 0,0379; [ЧППЛ] = 7) ^2,10.

Період напіввиведення карипразину та його активних метаболітів становить від 1 до 3 тижнів, що значно більше, ніж у будь-якого іншого антипсихотичного препарату для перорального застосування (7-91 год)³.
При переведенні пацієнтів після терапії карипразином на прийом плацебо лише у 5% хворих був відзначений рецидив захворювання протягом перших 4 тижнів застосування плацебо. Під час аналогічних досліджень інших антипсихотичних препаратів ймовірність погіршення стану пацієнтів при переході від прийому антипсихотика до використання плацебо становила 8%-34%.
Крім того, криві Каплана-Мейєра для плацебо та лікарського засобу розділилися через 6-7 тижнів після рандомізації в групу лікування карипразином, у той час як поділ кривих для інших атипових антипсихотичних препаратів стався раніше (через 1-4 тижні). Це також справедливо для рекомендованого діапазону доз 3-6 мг/добу: у даних пацієнтів час до поділу кривих «лікарський засіб» та «плацебо» настав навіть пізніше (8,3 тижня) ³.
Разом ці результати свідчать про наявність залишкових ефектів лікування після скасування карипразину. Це має клінічне значення, оскільки концентрація карипразину залишається на терапевтичному рівні, і карипразин продовжує діяти, навіть якщо пацієнти періодично пропускають прийом декількох доз³.

(Реагіла® УКР: UA/17545/01/01, UA/17545/01/02, UA/17545/01/03, UA/17545/01/04 від 12.08.2019)