Незважаючи на те, що шизофренія вважається розладом із відносно низькою поширеністю, захворювання входить до числа 25 основних причин інвалідності¹. Навіть при застосуванні найкращої тактики лікування, результати часто бувають неоптимальними через складну клінічну картину шизофренії та широкий діапазон наслідків захворювання.

Незважаючи на те, що в різних країнах світу витрати на хворих на шизофренію відрізняються, глобальний економічний тягар шизофренії величезний.
Основні статті витрат включають:
— витрати на організацію медичної допомоги (стаціонарне, амбулаторне лікування, надання невідкладної медичної допомоги, забезпечення ліками);
— витрати на соціальну сферу (організація правової підтримки, створення притулків);
— непрямі збитки: виплати допомоги з безробіття, зниження продуктивності праці пацієнта, виділення ресурсів для здійснення догляду за хворим, зменшення тривалості життя хворого).
Систематичний огляд та метааналіз даних із 24 країн у 4 регіонах (Європі, США, Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, Африці) засвідчив, що щорічні витрати, пов’язані з підтримкою хворих на шизофренію, склали від 94 млн. до 102 млрд. доларів США². Ще в одному дослідженні, проведеному в США, містяться відомості про те, що лише в 2013 році витрати в зв’язку з шизофренією дорівнювали 155,7 млрд. доларів.
При цьому, найбільші витрати були обумовлені:
— безробіттям (38%);
— зниженням продуктивності праці пацієнтів (34%);
— витратами на надання медичної допомоги (24%)³.
Непрямі збитки, згідно з даними обох досліджень, були ключовою статтею витрат на підтримку пацієнтів із шизофренією.

Розвиток хвороби може призвести до порушення когнітивних функцій, зниження активності, що призводить до погіршення соматичного здоров’я та соціальної ізоляції. І це не тільки погіршення якості життя пацієнта, а й додаткове навантаження на осіб, яким доведеться здійснювати догляд за хворим^4,5.

Тривалість життя хворих на шизофренію менша на 10-25 років, ніж в середньому в популяції⁶. Ретроспективний аналіз бази даних США показав, що протягом обраного періоду спостереження дорослі пацієнти з шизофренією вмирали в 3,5 рази частіше, ніж особи без даного діагнозу⁷.
До основних факторів ризику передчасної смерті хворих на шизофренію належить:
— нездоровий спосіб життя;
— наявність соматичних захворювань;
— схильність до суїциду – ризик збільшений у 12 разів;
— небажані явища, які виникають при прийомі препаратів для лікування шизофренії^8,9.
В осіб із шизофренією не лише частіше за інших діагностують фактори ризику розвитку серцево-судинних захворювань, включаючи надлишкову вагу, куріння, високий артеріальний тиск і метаболічний синдром, але такі пацієнти з меншою ймовірністю отримують профілактичне лікування^10,11.
Крім того, деякі антипсихотичні препарати другого покоління можуть спричинити збільшення ваги і подальший розвиток метаболічного синдрому¹², що пов’язано з 2-3-кратним підвищенням смертності від серцево-судинних захворювань і 2-кратним збільшенням смертності з будь-якої причини¹³. З огляду на той факт, що багато причин ранньої смертності при шизофренії можна усунути, основна мета лікування пацієнтів з шизофренією повинна включати заходи щодо покращення загального фізичного стану, забезпечення доступної медичної допомоги та своєчасної діагностики соматичних захворювань¹⁴.

Клінічна картина шизофренії неоднорідна, наслідки хвороби можуть варіюватися від повної тривалої ремісії до стану повної інвалідизації пацієнта. Повна ремісія – це рідкісний результат лікування шизофренії¹⁵. І, на жаль, навіть у таких пацієнтів можуть спостерігатися проблеми з самообслуговуванням, тенденція до зниження працездатності, повсякденної активності, зменшення потреби в спілкуванні¹⁶. Навіть після того, як у пацієнтів досягається послаблення психотичних симптомів, зміни в поведінці, мисленні зберігаються. Можливість реабілітації багато в чому визначає наявність і ступінь вираженості когнітивних та негативних симптомів шизофренії, які важко піддаються лікуванню¹⁷.
У пацієнтів із шизофренією відзначається нижча якість життя, ніж у населення в цілому. Причому, чим триваліший перебіг захворювання, тяжчими є депресивні, негативні, когнітивні симптоми, вираженіша побічна дія ліків, тим розрив помітніший. Додатково погіршує стан пацієнтів відсутність підтримки з боку рідних і близьких.
Серед хворих на шизофренію вища якість життя відзначається у молодих людей, жінок, осіб, які перебувають у шлюбі, та в осіб із низьким рівнем освіти.
Лікування антипсихотичними препаратами з хорошим профілем переносимості у поєднанні з додатковими психосоціальними методами лікування може покращити якість життя хворих на шизофренію^18,19.

Негативні симптоми визнані значущими прогностичними факторами несприятливих наслідків лікування шизофренії.
Негативні симптоми призводять до збільшення тягаря захворювання, погано піддаються лікуванню, порушують функціонування хворого. Це пов’язано зі збільшенням державних витрат на забезпечення медичної допомоги та покращення якості життя пацієнта^26,27.

У межах домену негативних симптомів зниження мотивації, очевидно, виступає одним із найважливіших критеріїв порушення життєдіяльності хворого.
При цьому існують дані, які підтверджують поєднаний вплив негативних і когнітивних симптомів шизофренії на погіршення якості життя хворого ²⁸.
Обмежена кількість ефективних методів лікування негативних симптомів шизофренії стає серйозною незадоволеною медичною потребою, яка збільшує тягар шизофренії.

Пацієнтам із шизофренією часто потрібна допомога в самообслуговуванні, прийомі лікарських засобів та повсякденній діяльності⁴.
Члени сім’ї складають основну частину осіб, які здійснюють догляд за пацієнтами з шизофренією.
Так, опитування допомогло з’ясувати, що допомагають хворим на шизофренію, як правило:
— батьки (68%);
— брати і сестри (12%);
— чоловік, дружина, кохані, близькі друзі (7%);
— діти або онуки (7%), в тому числі й ті, які перебувають під опікою хворих ²⁹.
На осіб, які здійснюють догляд, можуть мати негативний вплив перевантаженість домашніми обов’язками, порушення сну, фінансові проблеми, зменшення кількості вільного часу, стигматизація та соціальна ізоляція⁴.
Дослідження вказують на те, що багато осіб, які здійснюють догляд, стикаються з когнітивними, психологічними порушеннями (поява тривожності, депресії), соціальними обмеженнями (стигматизація, вимушена ізоляція), а також несуть важкий фінансовий тягар^30-32. Часто, щоб перебувати поруч із хворим, родичам чи близьким людям доводиться йти з роботи або перебудовувати робочий графік, що позначається на їхньому фінансовому достатку.

Тяжкий перебіг шизофренії (інвалідицація хворого) пов’язаний із більшим тягарем для родини^33,34.
Результати досліджень свідчать про те, що позитивні й негативні симптоми шизофренії по-різному впливають на стосунки між хворим та його родичами й друзями. Поява позитивних симптомів у хворого на шизофренію корелює з вищою ймовірністю розлук та розлучень. Близькі люди такого пацієнта часто скаржаться на втрату власної душевної рівноваги. У той же час, порушення мотиваційного компонента особистості хворого (негативні симптоми) призводить до розвитку «вигорання», надмірної втоми в осіб, які здійснюють догляд^35-37.

Тягар шизофренії