«Лікування гострих нападів шизофренії має бути ефективним у короткостроковій перспективі та одночасно враховувати довгострокові потреби пацієнта», — вважає професор Хосе Мануель Монтес (José Manuel Montes), завідувач психіатричним відділенням Університетської клініки ім. Сантьяго Рамон-і-Кахаля в Мадриді. У рамках віртуального 28-го Європейського конгресу з психіатрії, професор представив доповідь щодо клінічного досвіду застосування карипразину у пацієнтів з гострою шизофренією. Зокрема, професор Монтес проаналізував профілі клінічної ефективності, безпечності та переносимості препарату і дав декілька рекомендацій щодо його впровадження у медичну практику..

«Мета лікування гострих психотичних епізодів шизофренії полягає у відновленні нормального функціонування пацієнта», – стверджує професор Монтес. Це означає не лише вирішення нагальних завдань і купірування симптомів, але також аналіз довгострокових переваг та можливих побічних ефектів втручання.
При шизофренії можуть виникати декілька добре вивчених доменів симптомів, які впливають на соціальне та професійне життя пацієнта. Наразі лікування шизофренії включає не тільки купірування позитивних симптомів (галюцинацій, маячних ідей, дезорганізації мови і поведінки), але й корекцію негативних симптомів (сплощеного афекту, соціального й емоційного відчуження), когнітивних розладів (порушень уваги й пам’яті, цілеспрямованості), а також афективних розладів (дисфорії, тривожності та депресії).
«При виборі терапії важливо враховувати усі ці симптоми, в тому числі й при лікуванні гострих психотичних епізодів», – заявив професор Монтес, ще раз підкресливши, що кінцева мета полягає у поверненні пацієнта до нормального життя в тій мірі, в якій це можливо.
На думку професора Монтеса, контролювання симптомів шизофренії при відсутніх або мінімальних побічних ефектах як у короткостроковій, так і в довгостроковій перспективі, – це ключ до успіху лікування. Слід враховувати, що в умовах стаціонару пацієнти дотримуються терапії, навіть за умови появи низки побічних ефектів, але після виписки вони часто не виконують призначень лікаря і припиняють прийом препаратів.
Професор Монтес вважає, що забезпечити дотримання режиму терапії складно, але це завдання необхідно вирішувати, оскільки воно пов’язане з ризиком розвитку рецидиву. Дані свідчать про те, що ставлення пацієнта до лікування в цілому часто визначене досвідом першої госпіталізації; зокрема, несприятливий досвід перебування в стаціонарі може впливати на подальше дотримання режиму призначеної терапії1. Отже, вибір лікування при гострій шизофренії вимагає взаємодії з пацієнтом, а не примусу до прийому препаратів, які пацієнт погано переносить і не прийматиме надалі. За словами професора Монтеса, для підвищення ефективності медичної допомоги необхідні довірчі стосунки лікаря з пацієнтами та їхніми родинами.

При виборі антипсихотичної терапії для купірування гострого епізоду шизофренії слід враховувати можливості контролювання симптомів, побічні ефекти, а також попередній досвід пацієнта та його уподобання щодо препаратів, – зазначив професор Монтес. Переносимість – дуже важлива складова лікування, і вона варіює при застосуванні різних груп антипсихотичних препаратів. Наприклад, нейролептики першого покоління характеризуються високою ймовірністю розвитку таких побічних ефектів як екстрапірамідні симптоми і седація (крім багатьох інших ефектів), а нейролептики другого покоління частіше зумовлюють збільшення маси тіла і метаболічні розлади, хоча ці ефекти й залежать від типу нейролептика другого покоління.²
Професор Монтес нагадав, що вплив антипсихотичних препаратів часто визначається тим, як саме вони блокують важливі рецептори, пов’язані з патофізіологією шизофренії, і додав, що карипразин – один із новітніх атипових нейролептиків^3,4 , який має унікальний профіль зв’язування рецепторів. Карипразин – це частковий агоніст дофамінових D₃-, D₂– і серотонінових (5-HT) _1A-рецепторів, а також антагоніст серотонінових 5-HT_2B-рецепторів.⁴
«Одне з найважливіших небажаних явищ, пов’язаних із карипразином, – це акатизія», – стверджує професор Монтес. Результати об’єднаного аналізу даних чотирьох рандомізованих подвійних сліпих плацебо-контрольованих досліджень II/III фаз вказують на те, що при застосуванні карипразину в максимально рекомендованих дозах (4,5-6 мг/добу) акатизія виникала з частотою 12,5%. Для порівняння можна сказати, що у пацієнтів, які приймали плацебо, це небажане явище розвивалося з частотою 3,6%.⁵ Інше часте небажане явище – це паркінсонізм, який спостерігався у 17,5% учасників клінічних досліджень, хоча, як і у випадку з акатизією, більшість таких НЯ характеризувалися легким або середнім ступенем тяжкості.⁴ «Згідно з результатами об’єднаного аналізу даних клінічних досліджень, до інших небажаних явищ, що становлять інтерес, належать екстрапірамідні симптоми, які відзначалися у 18,8% пацієнтів, які отримували карипразин (у дозах 4,5-6 мг/добу), і 7,7% пацієнтів, які отримували плацебо», – сказав професор Монтес.
Однак, слід задуматися, які ж небажані явища зумовлюють найбільші побоювання у пацієнтів? Результати опитування підтверджують, що пацієнти, які страждають на шизофренію, більше стурбовані збільшенням маси тіла, порушенням концентрації уваги та пам’яті, розладами мислення⁶. Професор Монтес підкреслив, що, як правило, ці побічні ефекти не були пов’язані з прийомом карипразину. На думку експерта, карипразин – нейролептик, який може добре переноситися.⁴і, отже, може бути призначений при гострому психотичному епізоді, а потім у вигляді підтримуючої терапії шизофренії^4,5.

Розмірковуючи про ефективність карипразину при лікуванні гострих симптомів шизофренії, професор Монтес повідомив, що результати декількох короткострокових досліджень доводять переваги цього препарату над плацебо при полегшенні позитивних симптомів. ^7,8,9 Крім того, карипразин ефективно знижує ворожість, що особливо важливо при госпіталізації, пов’язаної з гострим нападом захворювання¹⁰. Карипразин позитивно впливає на негативні симптоми шизофренії.¹¹
«Проте зниження тяжкості усіх цих симптомів повинно супроводжуватися покращенням функціонування, що є кінцевою метою лікування таких пацієнтів», – зазначив професор Монтес. На його думку, необхідна низка практичних заходів для покращення особистих стосунків, соціальної адаптації, самообслуговування пацієнтів, а також зниження вираженості тривожної та агресивної поведінки, оскільки усі ці фактори дуже важливі в контексті довгострокової допомоги пацієнтам. Дані досліджень свідчать про сприятливий вплив карипразину на функціонування пацієнтів, що підтверджується статистично значущим покращенням оцінок за субдоменами Шкали особистого і соціального функціонування. Ця шкала призначена для аналізу повсякденної активності пацієнтів.
Професор Монтес завершив свою презентацію обговоренням деяких досліджень, проведених в умовах реальної клінічної практики, щоб проілюструвати можливе застосування карипразину при лікуванні гострих епізодів шизофренії. Професор розібрав два клінічні випадки лікування пацієнток 54 і 36 років, яким у минулому був поставлений діагноз шизофренії.
У 54-річної хворої психотичні епізоди спостерігалися десять років тому. Вона приймала атиповий нейролептик оланзапін. За останні кілька років у пацієнтки розвинулися виражені негативні симптоми. До них належали наростаюча соціальна ізоляція, зниження настрою та апатія. Доза оланзапіну була зменшена і був призначений антидепресант дулоксетин у дозі 60 мг/добу. Незважаючи на зміну терапії, стан не покращувався. Пацієнтка поступила до відділення невідкладної допомоги після суїцидальної спроби, але відмовилася приймати оланзапін, оскільки побоювалася збільшення маси тіла та седативної дії препарату. Їй було призначено карипразин у дозі 6 мг/добу, а також діазепам у дозі 10 мг. Настрій поступово покращився, і жінка почала взаємодіяти з персоналом та іншими пацієнтами. Вона більше не висловлювала суїцидальних думок, погодилася з поточним лікуванням і була готова до виписки.
36-річній хворій діагноз був поставлений п’ять років тому. Вона отримувала частковий агоніст дофамінових рецепторів арипіпразол у дозі 5 мг/добу. До нещодавнього часу у неї спостерігалася стабілізація стану, проте під час пандемії коронавірусної інфекції COVID-19 вона знову почала курити канабіноїди, щоб зменшити тривожність. Доза арипіпразолу була підвищена до 20 мг/добу. Пацієнтка поступила до стаціонару з гострим психозом після того, як стала кричати в супермаркеті, що прийшла туди, аби поширювати вірус. Під час огляду пацієнтка була налаштована вороже і заявляла, що світ потребує перезавантаження. Поточне лікування було припинене, і був призначений карипразин. Крім того, вона отримувала кветіапін для лікування безсоння. Доза карипразину була збільшена до 6 мг, після чого пацієнтка стала спокійнішою і готовою до взаємодії, та усвідомила, що у неї розвинувся рецидив захворювання. Після кількох днів стабілізації стану вона була готова до виписки.
Завершуючи свій виступ, професор Монтес підкреслив, що карипразин ефективний при лікуванні гострої шизофренії і сприятливо впливає на різні дименсії захворювання, включаючи позитивні симптоми^7,8,9, ворожість¹⁰, негативні симптоми¹¹ та здатність до соціальної взаємодії¹¹. Крім того, профіль безпечності та переносимості карипразину дозволяє застосовувати його в якості підтримуючої терапії .^4,5